image (5kb)   Микола М. Амосов.Свiтогляд.(5kb)
6.12.2012. Волонтерський проект "Милосердний обоз-2"

Лист В.Авдюхова М.М.Амосову
Вiдповiдь М.М.Амосова В.Авдюхову
Коментарiй М.М.Амосова до листа В.Авдюхова

Основнi iдеї
Передмова
Свiт матерiальний i структурований
Звiдкiля взялася складнiсть свiту?
Розум
Людина
Суспiльство
Дозрiвання цивiлiзацiї
Глобалiзацiя
Однополюсний свiт
Глобальнi проблеми
Майбутнє
Про Україну
Суто особисте

  Скорочення
  Книги
  E-mail
  Ваша думка
 

1. Основнi iдеї.

Свiт матерiальний та вiдкритий для пiзнання. "Чудеса" можливi, але практичного значення не мають. Еволюцiя свiту пояснюється самоорганiзацiєю структур. Її перший етап - неорганiчна природа. Другий - бiологiчнi системи - вiд клiтини до зграї, iз Цiльовими Функцiями (ЦФ): обмiн речовин, рiст, розмноження, захист iндивiдуальностi, боротьба i кооперацiя, iнтеграцiя в спiвтовариства. ЦФ виражаються в потребах та мотивах i реалiзуються через розум. Розум - це апарат керування який використовує моделi i сигнали. Вищим його проявом є творчiсть - створення нових моделей. Людина - стадна тварина з ЦФ i творчим розумом. Вона перетворила зграю в суспiльство, породила НТП, новi ЦФ - iдеологiї - i дала початок третьому етапу еволюцiї - соцiальному. Вона проявилася в розмаїттi держав, ростi економiки, i поступовому русi в напрямку дозрiвання цивiлiзацiї до створення єдиної системи - людства. Таким етапом розвитку буде еволюцiя технiчна, на базi штучного iнтелекту. Вiн спроможний змiнити не тiльки свiт природи, але i людину.

2. Передмова.

Моє життя було вiддано хiрургiї. Але не тiльки: був iнженерний диплом, кiбернетика, дослiдження i моделi органiзму, iнтелекту, психiки, суспiльства. Були учнi, їх дисертацiї, написанi статтi i книги.

Завжди хотiлося зрозумiти:

Вiдкiля взялася складнiсть свiту?

"Що є iстина?"

Як працює розум - будь який - тварини, людини, суспiльства?

Нарештi - яка доля людства?

Чи iснує "стрiла прогресу" в еволюцiї свiту?

Нарештi, зрозумiти самого себе, щоб керувати психiкою i гiдно зустрiти кiнець.

Менi 88, плюс погане серце (стимулятор, протез клапана, шунти на коронарах). Правда, я проводжу експеримент з подолання старостi: двi години гiмнастики, час ходьби, дiєта, але перспективи сумнiвнi.

Мiркую про науки з iнтересу, пишу i друкую з потреби самовираження, без домагань на прiоритети i визнання. Тому не буде посилань i полемiки. Не перебiльшую "науковiсть" своєї фiлософiї, напевно, вона вiддає дилетантизмом. Хочу створити (для себе!) цiлiсне уявлення про свiт, хоча б у самому узагальненому виглядi. Попутно намагаюся з'ясувати - яке щастя можливо для людини i суспiльства, що потрiбно для цього робити i яка можливiсть успiху.

Мiй свiтогляд претендує на науковiсть i матерiалiзм. Розум людини творить релiгiйнi варiанти свiтобудови. Психологiчно вони можуть бути бiльш комфортнi, але для них я занадто реалiст.

3. Свiт матерiальний i структурований.

Це означає системи - елементи, зв'язки, енергiя. Їх можна вимiряти i вiдтворити в матерiальних моделях на комп'ютерах.

У зв'язку з цим про "чудеса", що не пiддаються поясненням фiзики. Сам жодного разу не бачив, але так багато пишуть, що побоюся сказати: "Не може бути нiколи". Мiй покiйний друг, фiзик, академiк Вадим Євгенович Лашкарьов говорив: "Iснує iнша фiзика. Iнодi вона замикається на нашу, звичайну, i тодi вiдбуваються чудеса". Не беруся коментувати, але впевнений, що їхнє значення в нашому матерiальному життi мiзерне. Проте, пригадаємо, електромагнiтнi хвилi iснували завжди, але поки про них не знали вони не впливали на людей. Тепер без радiо i телебачення не можна уявити суспiльство, а атомнi бомби загрожують людству. Тому, не варто закривати питання про екстрасенсорнi явища. Почекаємо (скажу лише, що в своїх мiркуваннях я обходжуся звичайною фiзикою. Але можливi поправки тримаю в умi).

У свiй час я розробив свiй пiдхiд до пiзнання бiологiчних систем - клiтини, органiзму, розуму, особистостi, суспiльства. Суть його складається в сполученнi "евристичної" моделi i дослiдження об'єкта.

Алгоритм роботи: 1. Вибiр гiпотези. 2. Створення структурної схеми. 3. Добiр формул i коефiцiєнтiв. 4. Монтаж моделi в комп'ютерi. Пiдгонка цифр. 5. Дослiдження моделi в статицi i динамiцi. 6. Проведення експериментiв i порiвняння дослiдних i модельних результатiв. 7. Внесення корективiв у гiпотезу i модель.

По кожному об'єкту була проведена велика робота. Вiддiл бiокiбернетики в Iнститутi кiбернетики iменi В.М.Глушкова нараховував до 50 спiвробiтникiв, за 30 рокiв захищенi 8 докторських i 26 кандидатських дисертацiй, плюс монографiї i статтi.

Проте, я не буду видавати бажане за дiйсне: нашi моделi вiдображали живi системи з таким великим узагальненням, що годилися лише для розумiння принципiв функцiонування, але не для використання в практику керування. Для цього потрiбнi бiльш глибокi дослiдження i бiльш складнi моделi. Але i вони залишаться лише ймовiрностними, оскiльки неможливо точно змоделювати самоорганiзацiю "живих" систем. Проте, без подiбних моделей керування взагалi слiпе.

4. Звiдкiля взялася складнiсть свiту?

Вiдповiдь не потребує притягнення Бога. Правда, походження первинної матерiї залишається незрозумiлим, але розвиток складностi з'ясовано явищами самоорганiзацiї. Iдея її розроблена I.Р.Пригожиним. Простий приклад, морознi вiзерунки на вiкнах - вода, холод i скло. Подихайте на них i розтануть. Через пiвгодини - нова картина, i вже iнший вiзерунок.

Не беруся викласти iдеї самоорганiзацiї в подробицях, але суть полягає в такому. Матерiя неврiвноважена. Частки її нестабiльнi, вони спроможнi до об'єднань, з утворенням складних структур. Цьому сприяють коливання внутрiшньої енергiї, випадковi зовнiшнi впливи, позитивнi зворотнi зв'язки, внутрiшнi i зовнiшнi. Процес ускладнення йде через бiфуркацiї, тобто через вибiр однiєї з альтернатив, що визначає подальшу послiдовнiсть етапiв синтезу i нових бiфуркацiй. При цьому у виборi бере участь пам'ять про найближчих альтернативних "попередникiв" даного етапу ускладнення, вiдображаючи своєрiдну тенденцiю, спрямованiсть змiн. У сполученнi з розходженнями в нестабiльностi, що визначає рiзнi темпи самоорганiзацiї, у родинних об'єктах, це явище пояснює "прориви" в еволюцiї, коли в деяких напрямках вiдбуваються дуже швидкi змiни. (Так розвивався мозок людини, або виявлялися "вибухи пасiонарностi" Л.Н.Гумiльова в iсторiї народiв). У деталях самоорганiзацiя непередбачена, можливi лише iмовiрностнi прогнози по тенденцiях. При цьому на кожному її етапi можливо зворотний напрямок - убiк розпаду складностi аж до елементiв, до хаосу. Але новий "порядок iз хаосу" (вислiв Пригожина) буде вже iншим.

Є два пункти, по котрим самоорганiзацiя, як єдине джерело еволюцiї викликає сумнiв у порiвняннi з Богом:

1. Невiдомо джерело: вiдкiля взялася "первинна матерiя" яка була до першого вибуху?

2. Спроможнiсть матерiальних часток до сполучень перевищує тенденцiю одержуваних складних структур до розпаду. Саме тому "вектор еволюцiї" спрямований убiк ускладнення систем. Правда, межi можливого ускладнення обмежуються якимись умовами. Тому на вiдомих науцi космiчних об'єктах еволюцiя не пiшла далi неорганiчних молекул, а з бiологiчних видiв на землi тiльки людина просунулася так далеко.

Будь-яка еволюцiя є процес самоорганiзацiї. Вона почалася вiд моменту першого вибуху, до якого матерiя й енергiя були спресованi в мiнiмумi обсягу. Звiдси пiшов ланцюжок народження й ускладнення структур: атоми, неорганiчнi молекули (мiнерали) - органiчнi речовини. Далi випливала бiологiчна еволюцiя "живих" систем:

клiтини -> органiзми ->спiвтовариства -> бiоценози.

Кожний новий етап еволюцiї характерний новим "шаром самоорганiзацiї", поданий новим "кодом" структур. Його результати закрiплюються в нарощуваннi органiзацiї, у появi нового бiльш високого класу систем:

а) Структури з молекул - це гени та бiлки - породили розмаїтiсть видiв. Вершиною є людина (новий прошарок: нейрони лобових частин мозку).

б) Структури з нейронiв дали розмаїтiсть Розумiв i поведiнки до програми творчостi у людини включно (новий прошарок мова та технiка).

в) Структури зi слiв, плюс технiка, породили розмаїтiсть спiвтовариств i держав, з їхнiми релiгiями, iдеологiями та економiкою (новий прошарок самоорганiзацiї - комп'ютери).

г) Структури з технiчних пристроїв, у сполученнi зi Штучним Iнтелектом, обiцяють новий етап самоорганiзацiї - технiчну еволюцiю.

Вже в перших клiтинах з'явився новий поверх ускладнення матерiї - органи керування з ЦФ (виживання, розмноження, експансiї, удосконалення), якi складаються з моделей, поданих молекулами ДНК з Цiльовими функцiями (ЦФ): виживання, розмноження, експансiї, вдосконалення. Надалi, ускладнення моделей йшло через спецiалiзацiю клiтин i органiзмiв. Зокрема, через виникнення ансамблiв iз нейронiв у мозку (розум!). Тварини вiдображають цi моделi звуками та мiмiкою. Людина суспiльна - знаками, словами та малюнками. Цi ж моделi залишились i в суспiльствi iз Колективним Розумом (КР).

Моделi вiдображають об'єкти (їх структуру, якостi, дiї, ставлення) з спрощенням i перекручуванням. Поняття "узагальненiсть" моделi позначає ступiнь спрощення структури об'єкту при моделюваннi. Крайнiм виразом узагальнення є модель-слово, iєроглiф, цифра, знак. Моделi сприймаються замiсть самого об'єкта тiльки "розумними" системами, якi мають у своїй пам'ятi "таблицi кодування": "об'єкт - модель" та програми розшифровки узагальненої моделi в детальнi.

Загальний принцип ускладнення матерiї:

самоорганiзацiя - (органiзацiя+вiдбiр) = еволюцiя.

 ^                                        |                                    |

 |_______________________________________|


Органiзацiя - це упорядкованiсть системи, це структури i функцiї з видiленням "робочих" i "керуючих" пiдсистем ("розум"). У останнiх зосередженi моделi, що забезпечують реалiзацiю Цiльових Функцiй (ЦФ): пiдтримка цiлiсностi, виживання, розмноження, експансiї, удосконалення. На кожному етапi еволюцiї ЦФ реалiзуються моделями з рiзними кодами i рiзноманiтної складностi. Паралельно вони деталiзуються - спочатку у виглядi розширення номенклатури бiологiчних потреб, а потiм, у суспiльствi, у виглядi "штучних" оцiнних структур - iдеологiй i цiнностей.

У зв'язку з цим можна говорити про протиставлення органiзацiї систем i пов'язаної з нею керованiстю i передбачуванiстю, i самоорганiзацiєю - джерело непевностi, включаючи ризик наростання хаосу. Проте, органiзацiя (Розум!) через зворотнiй зв'язок припускає деякий ступiнь регулювання самоорганiзацiї. Але - не повний.

Що ж утворюється в результатi? Чи дозволяє матерiалiстична наука розумiти свiт, пророкувати й управляти? Вiдповiдь: "Так". Але тiльки з ймовiрнiстю. Крiм самоорганiзацiї можлива ще i "iнша фiзика"!

5. Розум.

Спочатку декiлька слiв про Iстину. Теоретично - iстина - це сам об'єкт, його структура, функцiї, якостi. Практично - це моделi об'єкту вiд словесних описiв i математичних формул до фiзичних пристроїв iмiтуючих оригiнал. Iстини створюються розумом, є його приналежнiстю, i зрозумiлi тiльки iншим розумам, що мають в пам'ятi елементи моделей.

Розум - це апарат керування об'єктами через дiї з моделями, по критерiях оптимальностi, що вiдбивають Цiльовi Функцiї (ЦФ) суб'єкту Розуму.

У розумi немає нiякої мiстики, вiн вiдтворюється технiчними засобами. Питання лише в доступнiй складностi.

Еволюцiя розуму вiдповiдає бiологiчнiй: вiдбувається нарощування ЦФ i потреб, тобто критерiїв, з'являються новi "прошарки" структур i функцiй, новi коди моделей (гени, нейрони, слова, технiка) i ускладнюються програми керування. Найпростiший розум є вже в клiтинi у виглядi набору генiв. Таким рiвнем став мозок тварин, потiм мозок людини, а ще далi - уряди держав. У перспективi - Штучний Iнтелект техногенних спiвтовариств.

Атрибутами розуму служать - а)"Мозок" - вмiстилище моделей у пам'ятi i програм. б)Рецептори - органи сприйняття. в)Ефектори - органи впливу (наприклад, м'язи). г)"Тiло" - як джерело енергiї. д)"Критерiї" у виглядi ЦФ виражених моделями потреб i мотивiв, закладених в особливих "центрах" мозку пов'язаних iз тiлом i зовнiшнiм свiтом.

В подальшому описi механiзмiв розуму я буду орiєнтуватися на розум людини.

Користуючись поняттями лiнгвiстики, модель у розумi можна позначити як "слово", активнiсть - як одна додаткова "буква". Якщо вона зi знаком мiнус, то це вказує на гальмування моделi, зниження її збуджуваностi, що перешкоджає активацiї. Зв'язки - це "адреси" слiв, опiр зв'язку - це "буква" при адресi. Декiлька моделей-слiв об'єднаних добре проходжуваними зв'язками, можуть виступати як єдине цiле - це "фраза". Слова i фрази з рiзною активнiстю й об'єднуючi їх зв'язки з рiзною прохiднiстю утворять мережу "iз значенням" - "текст". На її "входах" знаходяться рецептори, на "виходах" - ефектори, органи впливу на середовище. Моделi - "слова", "фрази" i короткi "тексти" можуть взаємодiяти один з одним як окремо, так i разом, з акцентами - "буквами" посилення - на деяких частинах ансамблю, що визначають новий змiст.

Дiї з моделями в мозку - це змiна їхньої активностi - збудження. Вона генерується елементами (нейронами), викликається впливом вiд рецепторiв, критерiїв-почуттiв, сусiднiх нейронiв, передається по зв'язках у виглядi сигналiв - нервових iмпульсiв - на iншi моделi - ("букв, слiв, фраз, текстiв"), активуючи їх, i загасає в подоланнi опори зв'язкiв - синапсiв. У "живих розумах" поряд iз порушенням є присутнiм її антипод - гальмування. Воно активно "глушить" порушення i важливо для забезпечення послiдовностi вмикання моделей i блокування перешкод iз боку iнших, "вiдпрацьованих" i конкуруючих моделей.

Головним джерелом активностi є центри почуттiв, похiдних вiд потреб i бажань, що втiлюють ЦФ. Вони спрямовують рух активностi по моделях мережi вiд "входiв" до "виходiв". Виходить так: Розум управляє об'єктами, а почуття управляють самим розумом.

Нейроннi моделi мають одну найважливiшу властивiсть: вони спроможнi до тренування, що пiдвищує їхню власну активнiсть, причому мiж ними утворюються новi зв'язки. За рахунок цього розум (мережа!) увесь час змiнюється, перетворює себе. У цьому суть пристосування i творчостi. I це теж самоорганiзацiя.

Еволюцiя виробила Загальний Алгоритм Розуму (ЗАР), що втiлюється в послiдовнiй активацiї "порцiї керування", я назвав їх Функцiональнi акти (ФА). Уся дiяльнiсть розуму представлена ФА рiзної складностi (i узагальненостi?), вiд простого рефлексу до творчостi, що манiпулюють як моделями образiв, так i моделями зi слiв (у людини). Фiзiологiчною основою для ФА є введене П.А.Анохiним поняття "Функцiональна Система"

Типовий ФА складається iз самостiйних етапiв: сприйняття, розпiзнавання, прогнозування, оцiнка, цiлеполагання, планування, рiшення, дiї, запам'ятовування. Кожний етап ФА має свою програму, i потребує в активацiї своїх моделей вiд попереднiх етапiв, вiд узагальненої моделi цiлiсного ФА, вiд потреб i мотивiв, похiдних вiд ЦФ суб'єкта розуму.

Потреба - це почуття, що виступає як регулятор, що вiдбиває ступiнь досягнення ЦФ. Наприклад, голод або страх для ЦФ виживання. Насичення потреби вимiрюється почуттям "Приємно" вiд сигналiв з органiв тiла (наприклад, iз шлунка) або з зовнiшнього середовища (зникнення ворога). Сумацiя компонентiв "Приємно - Неприємно" вiд потреб усiх ЦФ на даний момент, складає "Рiвень Душевного Комфорту" (РДК) суб'єкта Розуму - iз знаками "плюс" або "мiнус".

Мотиви (або бажання) - це "почуття дiй". Для задоволення кожної потреби, вираженої специфiчним почуттям, є своя "елементарна дiя" - бажання, мотив. Для голоду це - "є" (харчуватися), для страху - бiгти, битися, для допитливостi - шукати, дослiджувати, для лiдерства - командувати. I таке далi. Мотиви дають енергiю для програм рухiв.

Докладнiше етапи ФА виглядають так:

1. Сприйняття являє собою кодування рецептором енергiї вiд об'єкта (подразника) i створення його "первинної моделi" у тимчасовiй пам'ятi, "прив'язка" її до координат простору та налагодження рецептора.

2. Розпiзнавання - пошук у постiйнiй пам'ятi та активацiя схожої моделi-еталона, "прив'язаної" зв'язками до моделей потреб i середовища - її об'єктiв, властивостей, функцiй. Через модель-еталон первинна модель сама визначається в системi iнших, у тому числi i моделей потреб i мотивiв.

3. Прогнозування: динамiка первинної моделi за аналогiєю з моделлю-еталоном.

4. Оцiнка - визначення ступеня "бажаностi" (цiнностi) об'єкта для задоволення потреб та мотивiв.

5. Цiлеполагання - вибiр цiлi для дiй - створення "моделi майбутнього" для об'єкта, виходячи з його первинної моделi, оцiнки, труднощiв дiї i можливостей ефекторiв (м'язiв).

6. Планування - вибiр послiдовностi самих дiй виходячи з первинної моделi, моделi цiлi, з оцiнкою "труднощiв" етапiв дiй i "потужностi" ефекторiв. Складається чотири плани: порядок дiй, необхiднi зусилля, промiжний результат, оцiнка по почуттях. Провадиться розрахунок: якщо очiкуване збiльшення "приємного" у результатi ФА (вiд задоволення потреби) перевищує гаданi труднощi його виконання - то приймається.

7. Рiшення - вмикання плану дiї.

8. Виконання плану через активацiю моделей керуючими м'язами, механiзмiв спостереження за виконанням кожного етапу ФА, його результатiв iз сигналами зворотного зв'язку - "назад", i "уперед" - на наступний етап.

9. Перерахунок "труднощiв i можливостей" провадиться перед умиканням кожного етапу. Якщо труднощi бiльшi можливостей - ФА переривається.

10. Закiнчення ФА вiдзначається ступенем "задоволення потреби", приростом сумарного почуття "приємного" i запам'ятовуванням усього ФА. Вiн залишається в постiйнiй пам'ятi як модель-еталон для наступних ФА. Поряд iз виконаними ФА зберiгаються i незакiнченi, якщо вони були пов'язанi iз сильними почуттями.

Прямування активностi по етапах вiдбувається усерединi "фрази" цiлiсного ФА. Активацiя "слова" чергового етапу не супроводжується "викреслюванням" попереднiх, а тiльки знижує їхню активнiсть. З часом, "фраза" ФА в постiйнiй пам'ятi укорочується до декiлькох самих активних "слiв" - етапiв, що i представляють ФА в постiйнiй пам'ятi.

У реальному мисленнi є ще декiлька допомiжних критерiїв. Наприклад, такi: а) Ймовiрностне порiвняння тимчасових моделей iз постiйними з пам'ятi. б) "Буква реальностi" - яка вiдрiзняє "уявнi етапи" ФА (згадування, планування, уява) вiд "реальних дiй" iз м'язами або сприйняття рецепторами реального середовища. в) "Коефiцiєнт майбутнього" - зменшення значимостi моделей майбутнього (iз "буквами" прогнозiв або планiв) при оцiнцi по потребах у порiвняннi з реально сприйнятим.

ФА дуже рiзноманiтнi: вони включаються вiд зовнiшнiх подразникiв, iз "тiла", вiд моделей iз постiйної пам'ятi - спогадiв, вiд центрiв потреб ("ФА пошуку"). Для складних i тривалих дiй вишиковується цiла iєрархiя ФА. Наприклад: Закiнчити iнститут. Закiнчити 1 - 2 ...-5 курсiв. Здати iспит. Приготувати поточний залiк i таке iнше, деталiзацiя аж до прочитання фрази, слова, букви з пiдручника.

Моделi - "фрази" ФА вищого поверху включають значимi "слова" iз моделей нижчих ФА. Вони мають свою "прив'язку" до об'єктiв, до часу i простору. Так реалiзується їхня вертикальна структура в пам'ятi.

Одночасно розум проробляє "уявнi етапи" (розпiзнавання, прогнозування, планування) багатьох ФА рiзної спрямованостi, значимостi i тривалостi.

Щоб вибрати з них найважливiший для ЦФ i довести його до кiнця, тобто до дiї, повинний iснувати механiзм прiоритетiв, що у кожний даний момент додатково посилює обраний ФА, гальмуючи всi iншi.

У наших моделях Штучного Iнтелекту (ШI) для цього задiяна Система Пiдсилення Гальмування (СПГ). Вона моделює функцiю свiдомостi, про яку так багато говорять психологи i фiлософи. (Мал.1. Схема "СПГ")


Схема системи пiдсилення-гальмування  (17 kb)
Схема системи посилення-гальмування (СПГ).

Моделi образiв i дiй М1, М2, М3 ... М8, що мають зв'язки мiж собою, ще мають зв'язки iз системою посилення-гальмування, по яких вони сигналiзують про рiвень своєї активностi. Система посилення - гальмування на кожний момент вибирає саму активну модель i додатково її посилює, а всi iншi - вiдповiдно гальмує. У такий момент обов'язково вiдбувається переключення на iншу саму активну модель.

У змiстовному планi свiдомiсть - це постiйний вiдбиток положення суб'єкта розуму (модель "Я") у координатах: простору, часу, вiдношень з iншими об'єктами, почуттiв i мотивiв пов'язаних iз ЦФ. У iнформацiйному планi - свiдомiсть - це вибiркове посилення активностi "фраз" iз моделей - "координат", у котрих обов'язково є присутнiм значиме "слово" - модель "Я". Механiзм свiдомостi обслуговується постiйним спостереженням за "координатами", iз порiвнянням їхньої активностi i вибором самої активної моделi для уявлення в СПГ (росiйською - СУТ). Вона у свою чергу, дає обранiй моделi додаткове пiдсилення i вона стає "думкою". У наступний момент часу СПГ обов'язково переключиться на iншу модель. Це i є "потiк свiдомостi".

Менi здається важливим позначити поняття "рiвень свiдомостi", вiн визначається по об'єктах спостереження i керування "думками" iз боку моделi "Я". Перший рiвень - у тварин i малих дiтей - спостереження за зовнiшнiм свiтом, видiлення його подразникiв. Вiдповiднi дiї включаються автоматично. Другий - добавляє планування i виконання дiй - повний ФА, включаючи мову. Третiй - позначає спостереження за думками, керування ними, включаючи переключення в сферу нереальностi, або перевтiлення в думцi iншої людини. "Верхня межа" цього рiвня невиразна - аж до повного вiдриву вiд реальностi.

Пiдсвiдомiсть - подана дiями активностi по пригальмованим (вiд СПГ) моделям. Воно здiйснює вибiр "кандидатiв" у свiдомiсть, здiйснює спостереження за зовнiшнiм i внутрiшнiм свiтом, а так само виконання найпростiших ФА. Можливо, що в пiдсвiдомостi вiдбуваються навiть складнi психiчнi процеси, включаючи творчiсть. Iлюстрацiя цього - у сновидiннях, iнтуїцiї й актах осяяння. Вчення про пiдсвiдомiсть, iз легкої руки З.Фрейда, одержало бiльший розвиток. Психологи шукають засоби використання пiдсвiдомостi для лiкування хвороб i навiть для пiдвищення "потужностi" iнтелекту. На нього замикаються: гiпноз, навiювання, керованi сновидiння, медитацiя, йога, i ще багато методiв психотехнiки. Зокрема навiть комп'ютернi iгри аж до створення вiртуальної реальностi. Притягнення для цього нових технологiй обiцяє стерти грань мiж дiйсними i вигаданими свiтами.

Фiзiологiя мозку пропонує аналоги нашої СПГ у виглядi сполучення функцiй Ретикулярної Формацiї, механiзмiв домiнанти А.А.Ухтомського, iндуктивного гальмування ансамблiв нейронiв в оточеннi ансамблю збудженого, i послiдовного гальмування самої активної моделi.

Самоорганiзацiя розуму виражається в утвореннi нових моделей - нейронних ансамблiв - за рахунок проторення зв'язкiв мiж випадково збудженими моделями (академiк I.П.Павлов!) i пiдвищення їхньої активностi в результатi тренування. Важливим є "феномен нав'язливої думки" - руху збудження по колу обраних (потрапивших у свiдомiсть) моделей iз посиленням їхньої активностi i тренуванням. Коли це стосуються моделей оцiнок i програм взаємодiї з людьми, то можуть вiдбутися зсуви в "розумностi" розуму, що виражаються у втратi вiдповiдностi вчинкiв суб'єкта суспiльним нормам i навiть бiологiчним ЦФ. У цьому бачаться пiдстави психопатологiї.

Елементарний розум тварин забезпечує реалiзацiю iнстинктiв через моделi уяв i прямувань. Ускладнення ЗАР у людини виражається в програмах мовлення, творчостi i вищих рiвнях свiдомостi, коли предметом спостереження (вiд активної моделi "Я"), служить не тiльки зовнiшнiй свiт, але i власнi думки i перевтiлення в думки iнших осiб. Таким чином, вони, думки, одержують можливiсть автономного життя i саморозвитку. ("Свiт думок"!) Це - уява, гiпотези, творчiсть, наука, мистецтво.

Розум людини "метафоричний". Це значить, що однiй узагальненiй, словеснiй або образнiй, моделi ("фразi") можуть вiдповiдати рiзноманiтнi "тексти" iз моделей детальних. Пригадаємо хоча б прислiв'я i приказки, що замiняють великi шматки тексту декiлькома дотепними словами "з iншої опери", що виражають їхнiй змiст, зрозумiлий, проте, тiльки присвяченим. Метафоричнiсть бере участь у процесах творчостi. На нiй же заснованi фантастичнi сновидiння, коли вiдключений критерiй реальностi образiв, тяжiє над уявою в станi пильнування. Гумор i краса, певне, теж вiдносяться до цього кола явищ.

На iєрархiї узагальненостi моделей i метафоричностi заснований i алгоритм творчостi, при якому по узагальненiй моделi задачi перебираються варiанти ("тексти") iз моделей детальних, поки один iз них - оптимальний - не задовольнить критерiям задачi i виконуваностi.

У спiвтовариствах людей iснує Колективний Розум (КР) який складається iз iєрархiї розумiв (i сили!) учасникiв, i дiючий через їхню мову.

Будь-який розум має недолiки:

Обмеженiсть (моделi завжди простiше об'єктiв).

Суб'єктивнiсть (оцiнки i рiшення залежать вiд почуттiв).

Захопленiсть: змiна активностi моделей вiд тренування, самоорганiзацiї, що змiщають критерiї оптимальностi.

Цi недолiки пояснюють труднощi "довести iстину", переконати скептика. Справа в тому, що на той надскладний об'єкт по рiзному реагують люди з рiзноманiтними оцiнками i можливостями пiзнання, формуючи для нього рiзнi узагальненi моделi, погано порiвнянi, а часто i несхожi.

На цю ж тему - про порiвняннiсть iстин - замикається проблема знання i вiри, науки i релiгiї.

Всяке знання про складнi системи "типу живих" - ймовiрностно: наш розум здатний створювати для них тiльки узагальненi, а не детальнi моделi. Це значить, що визнаючи цi моделi iдентичними оригiналу, ми включаємо механiзм вiри. Частка вiри залежить вiд того, скiльки "тонкощiв" системи ми опустили (або зневажили) у процесi пiзнання. Чим бiльш обмежений розум, тим простiше моделi, що вiн створює, тим далi вони вiд оригiналу, тим бiльше потрiбно вiри, щоб видавати одне за iнше.

Розум людини i вищих тварин включає вiру, довiра - (батькам, ватажку, "авторитетам"), у число потреб для ЦФ виживання. Як усяка потреба, вона рiзноманiтна: скептик в усiм сумнiвається, довiрливий - усьому вiрить. Вiдповiдна i перебiрливiсть в авторитетах. Для iстинно вiруючого слова з бiблiї бiльше значать, нiж власнi почуття й оцiнки.

Наука прагне одержувати точнi моделi. Для цього вона створила апарат доказiв, що зменшують частку вiри в пiзнаннi iстини. Релiгiя всi докази замiняє словами авторитетiв. Вiра в Бога стає головним iнструментом пiзнання.

ЗАР унiверсальний - вiн годиться для будь-якого "суб'єкту розуму" або ШI будь-якого призначення. У його описi я користувався термiнами, якi стосуються областi психологiї. З таким же успiхом можна уявити Розум робота, який самостiйно дiє на iншiй планетi. Важливо створити "апарат" (мережа або програми) з атрибутами, механiзмами сприйняття i моделювання середовища, "тiла", змiнну активнiсть моделей, що залежить вiд заданих ЦФ iз деталiзацiєю потреб i мотивiв дiй. Нехай їх буде усього декiлька. Звичайно, потрiбна якась початкова постiйна пам'ять, механiзм утворення нових моделей, i обов'язково - СПГ - для функцiї свiдомостi як механiзму вибору приорiтетiв.

На жаль, все це легко сказати, але дуже важко втiлити "у залiзi". У 60-80-х роках ХХ столiття у нашому вiддiлi бiокiбернетики, в Iнститутi кiбернетики iменi В.М.Глушкова, були зробленi примiтивнi моделi деякої iстоти мандруючої по лабiринту до цiлi з перешкодами, небезпеками, їжею (А.М. та Л.М.Касаткiни, Е.М.Куссуль, С.А.Талаєв, Д.Н.Галенко), "розум" був поданий мережею з елементiв "iз значенням", активнiсть яких прораховувалася на комп'ютерi або втiлювалася у фiзичних нейронах. Цiль була саме у вiдтвореннi ЗАР, з основними елементами психiки: потреби, дiї, "думка", "свiдомiсть", "пiдсвiдомiсть". Хоча б не дуже у простому середовищi. Нам здавалося, що це вдалося. Роботи багаторазово доповiдалися i публiкувалися. Наприклад, у книзi "Моделювання мислення i психiки" (виданої так само в США). На жаль, у нас не вистачило можливостей створити бiльш потужний i доказовий "апарат". Але я впевнений, що це можливо.

Питання про ШI потребує окремої статтi. У той же час, спробувавши розум "на зуб", ми на власнi очi переконалися, що до досягнення рiвня людини ще нескiнченно далеко: природа сконцентрувала в нашому розумi складностi трьох систем: окремого нейрона, цiлого мозку i суспiльства, що наповняє мозок громадян моделями. I кожний iз колосальним числом елементiв. Проте, ШI з обмеженими функцiями вже працюють. I навiть краще людини. Добре, що Алгоритм Розуму можна втiлювати частинами - як це робила природа в процесi еволюцiї живих iстот - вiд примiтивних рефлексiв до розуму людини.

6. Людина.

"Людина суспiльна", є продуктом еволюцiї, яка доповнила потреби тварини досконалим розумом iз подовженням пам'ятi i програмою творчостi. У сполученнi зi стаднiстю iснування предкiв - гомiнидiв, цi властивостi породили суспiльство i воно, у свою чергу, додавши мовне мислення до образного, вивело людину на сучасний рiвень. Розум втiлився у знаках, технiцi, релiгiї, науцi, мистецтвi. Проте бiологiчна природа, iнстинкти, вираженi в потребах, залишилися i постiйно виявляються в поведiнцi людей.

1. Iнстинкт самозбереження подається голодом та бажанням "їсти" та почуттям страху з бажанням бiгти або битися. Сюди ж вiдноситься потреба у власностi - робити запас їжi.

2. Iнстинкт продовження роду забезпечує нам сiм'я: секс та любов до дiтей.

3. Стаднiсть людини виражена цiлим набором потреб - почуттiв, дiй, замикання на iнших людей: спiлкуватися, самостверджуватися, "доганяти" лiдера, пiдкорятися та довiряти лiдеру, змушувати, належати до групи, спiвпереживати, допомогати. Або навпаки, вiддалятися вiд неприємного i навiть знищувати ворога. Є ще ряд бiльш тонких громадських почуттiв. Дiї сполучаються з "почуттями ставлення" до їхнiх об'єктiв. Це симпатiї - до дружби i любовi, антипатiї, заздрiсть - до ненавистi. Всi вони сильно залежать вiд зворотних зв'язкiв iз боку опонентiв: ворожiсть посилюється до яростi, а симпатiї досягають ступеня любовi. Приналежнiсть до групи робить цi почуття стiйкими. Наприклад, етнiчнi конфлiкти тривають десятилiттями.

4. Окремо стоять "робочi" рефлекси, що забезпечують будь-яку дiяльнiсть: допитливiсть, рефлекси мети, свободи i потреба в вiдпочинку та грi.

Кожна потреба може виражатися в двох протилежних якостях: егоїзм - альтруїзм, агресивнiсть - толерантнiсть, лiдерство - пiдлеглiсть, жадiбнiсть - доброта, замкнутiсть - товариськiсть. Перевага одного з компонентiв виступає в залежностi вiд умов, типу особистостi, виховання. Проте, другий компонент завжди "присутнiй" у пiдсвiдомостi i готовий включитися при змiнi обставин.

Важливо пiдкреслити генетичнi прiоритети iнстинктiв. Найголовнiшим є збереження власного життя. На другому мiсцi - продовження роду. Проте, у певнi перiоди циклу розмноження вiн виходить на перше мiсце. Суспiльний iнстинкт займає третє мiсце i лише зрiдка у натовпi пересилює перерахованi вище - "серед людей i смерть червона". Кiлькiсне вираження прiоритетiв ("який i на скiльки") залежить вiд типу особистостi i виховання.

Механiзм виховання в ранньому дитинствi укладається в поняття "iмпринтинг", "вдрукування", пiзнiше - це виливається в наслiдування авторитетам - батькам, учителям, товаришам. Надалi приєднується аналiз i створення власних переконань, якi змiнюють потреби. Роль вихователiв i середовища дуже велике, але не самодостатня: самоорганiзацiя присутня!

Максимальне бажання, - чого i скiльки хочеться одержати для щастя, - називається претензiя. Проте, коли поставлена мета досягається багаторазово, наступає адаптацiя, звикання, щастя, рiвень душевного комфорту, зменшується i тануть мотиви до дiй. Щоб все повернути потрiбно пiдвищити претензiї, поставити нову мету, що знову спонукають до напруг. Адаптацiя i зростання домагань є двигуном прогресу.

Крiм "тваринних" потреб, поведiнка визначається переконаннями. Вони поданi словесними формулами: "Добре - погано. Як треба". По ним свiдомiсть перевiряє iмпульсивнi бiологiчнi потреби. Змiст переконань - це мораль, iдеологiї, вiрування. Їхня значимiсть у мотивах вчинкiв складає майже чверть вiд значимостi почуттiв. Додайте сюди ще чверть змiн потреби вiд iнтенсивного виховання в ранньому дитинствi, одержимо, що тваринну природу людини можна змiнити, максимум, наполовину. В середньому - набагато менше.

Багато це чи мало? Гадаю, що швидше мало. Тому й переконаний в перевазi бiологiчного початку в справах суспiльних. Не кажучи вже в особистих.

Сума задоволення потреб (та переконань) виражається в iнтегральних почуттях "Приємно-Неприємно" та РДК - Рiвнi Душевного Комфорту, "рiвнi щастя або нещастя". Крайнi точки виражаються в емоцiях: радостi, горя, гнiву. Вони сильно збiльшують недолiки розуму - суб'єктивнiсть, обмеженiсть, захопленiсть.

Головна вiдмiннiсть людини вiд тварини складається в його розумi. Мозок має не тiльки велику масу i розвиненi лобовi частки, але має додатковi програми, наприклад - творчостi. Його структура зв'язкiв i функцiї залежать вiд розмаїтостi середовища i вправ. Основнi параметри мозку - мiра здiбностей до навчання - закладенi в генах, але тренування, особливо початi в ранньому дитинствi, можуть значно розвинути iнтелект. Досконалiсть розуму виражається у творчостi, у створеннi узагальнених понять, у високому рiвнi свiдомостi, у перевтiленнi в iншi розуми. Дiапазон розходжень людей по розуму величезний, так само як його спрямованiсть - на працю, iнформацiю, мистецтво, керування - величезна розмаїтiсть професiй i ступенiв досконалостi. Залежнiсть вiд здiбностей i освiти - очевидна.

Вага особистостi в суспiльствi насамперед визначається характером. Це потужнiсть "електростанцiї" розуму, рiвень максимальної активностi, що визначає здатнiсть до напруги, як найважливiша умова успiхiв у працi i кар'єрi.

По характерах я роздiлив людей на сильних, середнiх, i слабких.

Крiм головних рис психiки iснує ще декiлька другорядних: песимiзм - оптимiзм, реалiзм - фантазiї, iмпульсивнiсть - наполегливiсть, товариськiсть - замкнутiсть та iншi.

Природженi прiоритети потреб у сполученнi iз силою характеру i здiбностями, визначають розходження типiв особистостi. Наприклад, сильнi (i розумнi!) типи бувають:

а) властолюбцi (вiд лiдерства);

б) користолюбцi (вiд власностi, жадiбностi);

в) дослiдники (вiд допитливостi);

г) герої - подвижники - при рiдкiсному сполученнi лiдерства та альтруїзму. Слабкi типи - усi пiдлеглi i наслiдувачi. Середнi - рiзнi. Особливо важливi - лiдери. Саме вони, а не маси народу визначають прогрес суспiльства. Понад цих "нормальних" типiв iснує багато патологiчних iз самими мудрими сполученнями компонентiв особистостi i сили розуму. Реалiзацiя уроджених типiв у суспiльствi залежить вiд виховання, хоча i не дуже сильно, вiд переконань, умов, зворотних зв'язкiв у системi самоорганiзацiї розуму.

Вплив сильних лiдерiв iз крайнiми переконаннями i використання психотехнiки можуть повести людину у свiт нереальних об'єктiв i перекручених цiнностей. Простiше сказати - привести в лоно сект i фанатизму, противопоставити суспiльству. У наш час новi "iнформацiйнi технологiї" можуть збiльшити небезпеки цього явища.

Я спробував прояснити кiлькiснi характеристики психiки людей шляхом опитування через Лiтературну газету (1990 р.). Виходячи з моєї гiпотези про механiзми мислення, були запропонованi конкретнi питання. Отримано понад п'ять тисяч вiдповiдей, iз яких вибрали 500 експертiв: психологiв, соцiологiв, фiлософiв, педагогiв, лiкарiв. От що вони дали пiсля опрацювання. Розходження людей по силi характеру, що вiдповiдають їхнiй працездатностi i лiдерству, склали вiдношення 3:1,5:1 мiж сильними, середнiми i слабкими. Кiлькiсне вiдношення типiв приблизно визначили як 1:4:2.

Серед почуттiв (потреб) експерти вiдзначили таку середню послiдовнiсть зменшення значимостi: бiль, страх, голод, секс, власнiсть, спiлкування, лiдерство, iнтерес, свобода, гра. Прiоритети рiзноманiтнi в сильних, середнiх i слабких типiв.

Експерти визнали бiологiчнi коренi етики: потреба в любовi, у вiрi, авторитетах, справедливостi, правдi. Поряд iз цим iснують жорстокiсть, агресивнiсть, а головне - егоїзм. Вiн у 20 разiв перевищує альтруїзм.

Психологiю можна висловити в моделях особистостi. У них пiдсумовуються мотиви i дiї з замиканням на реакцiю суспiльства: скiльки платити за працю i як карати за протести i взагалi реагувати на висловлювання.

При крайньому спрощеннi модель особистостi - це система з чотирьох рiвнянь.

А) Вiд суспiльства: "праця - плата" - це стимул. "Праця - втома" - це гальмо.

Б) Вiд громадянина: "плата - почуття". Вона виражає характеристику - як "задоволення" росте вiд плати i зменшується вiд втоми, що залежить вiд тренованостi i сили характеру.

Простий варiант моделi розширюється з урахуванням багатьох потреб, введенням динамiки, тобто почуттiв "надiй i розчарувань". Моделi складаються для рiзних видiв дiяльностi - праця, навчання, розваги з урахуванням рiзноманiтного набору потреб. Рiвняння вирiшуються, результати складаються та одержуємо те що треба: рiвень РДК, праця. Найважливiшими "виходами" моделi є висловлення "за" i "проти", що вiдбивають ставлення суб'єкта до уряду, iдеологiям та суспiльним групам.

Моделi "узагальненої особистостi" потрiбнi нам для моделювання суспiльства. Данi для них ми одержали iз соцiологiчних анкет у газетах "Неделя" i "Комсомольская правда" 1990-1991 р.

Втiм, не варто перебiльшувати значення цих моделей: вони лише якiсно вiдбивають поводження людей. Самоорганiзацiя психiки (i суспiльства!) може так змiнити коефiцiєнти в рiвняннях, що вони втрачають практичну цiннiсть для керування. Проте, для коротких ймовiрностних прогнозiв коефiцiєнти можна уточнювати соцiологiчними дослiдженнями.



Сiчень, 2001 г.
Микола Амосов. Мiй свiтогляд.
Back Size=1.2 k Автобiографiя Next Size=1.2 Продовження