Додаткові матеріали

Перші п'ять років розвитку кібернетики в ОЦ АН УРСР. 1957-1962 р.

Борис Малиновський

Передмова


У 1951 р. у Києві в лабораторії обчислювальної техніки Інституту електротехніки АН УРСР під керівництвом директора інституту академіка С.О.Лебедєва був створений перший у Радянському Союзі вітчизняний комп'ютер, який став першим і в континентальній Європі, - Мала електронна лічильна машина "МЭСМ".

Після переїзду С.О.Лебедєва до Москви лабораторія обчислювальної техніки, де продовжувалася експлуатація "МЭСМ", в 1954 р. була передана в Інститут математики АН УРСР, директором якого був академік Б.В.Гнеденко. У 1956 р. на завідування лабораторією він запросив молодого доктора наук зі Свердловська В.М.Глушкова.

Роком раніше вийшла постанова уряду про створення обчислювальних центрів у ряді Академій союзних республік. Відповідальним за розгортання цієї роботи в Україні став академік Б.В.Гнеденко.

Перша інформація про кібернетику в більшості країн з'явилася в зв'язку з публікацією в США в 1948 р. книги Норберта Вінера "Кібернетика, або керування і зв'язок у тварині і машині". Відродження терміна "кібернетика" (він був використаний раніше Ампером як уміння керувати державою), збіглося з появою цифрових електронних обчислювальних машин.

Висловлені Н.Вінером припущення, що в майбутньому цифрові обчислювальні машини можуть за рівнем машинного інтелекту перевершити людину привели до появи прямо протилежних думок про книгу відомого вченого. У Києві одним з перших критиків кібернетики стала Катерина Олексіївна Шкабара, активна учасниця створення "МЭСМ". Підготувавши в 1955 р. розгромну статтю про лженауку кібернетику, вона показала її С.О.Лебедєву і намагалася умовити бути співавтором, але безрезультатно.

У цей час захисниками кібернетики виступили відомі вчені (Ляпунов, Берг, Китов і ін.). Свою лепту вніс В.М.Глушков. У газеті "Вечірній Київ" він чітко визначив напрямки розвитку кібернетики: теоретична, економічна, технічна, біологічна, медична. Технічні засоби, зв'язані з керуванням, одержали назву кібернетичної техніки.

К.О.Шкабара вирішила одержати інформацію з "перших рук". Вона з'їздила до Москви в закриту організацію, де в секретному відділі (!) зберігалася книга Н.Вінера і постаралася розібратися, хто правий і хто помиляється в суті і значимості кібернетики. У підсумку вона зрозуміла, що перші оцінки, що з'явилися в ряді радянських філософів глибоко помилкові і перейшла на сторону захисників кібернетики. Що стосується С.О.Лебедєва, то пам'ятаю, що на його 60-річчі співробітники інституту подарували йому комп'ютер-іграшку, що видає різні афоризми, у тому числі, що викриває повальне бездумне захоплення кібернетикою: "Якщо погано знаєш справу, у кібернетику лізь сміло!". Можливо в той час це відбивало погляд С.О.Лебедєва на кібернетику, який немов не замічав її появи.

Дискусії навколо кібернетики проходили паралельно швидкому розвитку комп'ютерної техніки, особливо за рубежем, де замість електронних ламп уже почалося використання напівпровідникових елементів. В Україні період створення лампових машин ще продовжувався. У 1954 р. почалася розробка універсальної лампової машини "Київ" (Л.Н.Дашевський, К.О.Шкабара, С.Б.Погребинський, К.Л.Ющенко й ін.), завершувалося створення спеціалізованої лампової машини "СЭСМ" для рішення систем лінійних рівнянь (З.Л.Рабинович). Разом із НДІ5 (м.Москва) виконувалися проекти двох машин для задач ППО - збору й обробки даних від радіолокаційних станцій і наведення винищувачів на ціль (Б.М.Малиновський, З.Л.Рабинович).

Формально керував лабораторією обчислювальної техніки Б.В.Гнеденко, до появи В.М.Глушкова (1954-1956 р.), але насправді цей обов'язок доручав по черзі кандидатам наук: Л.Н.Дашевському, К.О.Шкабарі, Б.М.Малиновському, А.І.Кондалеву, З.Л.Рабиновичу.

Накопичений при С.О.Лебедєві творчий потенціал лабораторії явно недовикористовувався в зв'язку з убогим матеріально-технічним і кадровим забезпеченням робіт, які проводилися. З огляду на таку ситуацію партгрупа лабораторії, стурбована явним відставанням робіт з обчислювальної техніки в порівнянні з закордонними, звернулася з листом до ЦК КПУ про допомогу (Б.М.Малиновський, К.О.Шкабара й ін.), висловивши свою тверду позицію завершальними словами листа: "Ситуація зі станом обчислювальної техніки в Україні граничить зі злочином перед державою".

Фасад будівлі Обчислювального центру на вулиці Лисогірській

Зважаючи на все, це прискорило виконання раніше прийнятої постанови Радянського Уряду про обчислювальні центри, у тому числі в Україні. Лист був обговорений на засіданні ЦК КПУ (із запрошенням В.М.Глушкова). У результаті з'явилася постанова про створення Обчислювального центру АН УРСР і будівництва в 1956-1957 р. будинку для нього і житлового будинку для співробітників нового інституту. В.М.Глушков був призначений директором, мені він запропонував бути його заступником з наукової частини. Лід рушив!

Ліворуч будівля Інституту кібернетики на проспекті Науки, праворуч будівля Обчислювального центру на вулиці Лисогірській

28 лютого 1962 р. через п'ять років успішної роботи ОЦ АН УРСР, Віктор Михайлович Глушков був обраний віце-президентом АН УРСР. Його кандидатуру запропонував Б.Є.Патон, обраний у цей же день президентом Академії. Незабаром після виборів В.М.Глушков опублікував у науково-популярному журналі "Наука і життя" Суспільства для поширення політичних наукових знань Української СРСР статтю "У світі кібернетики", що підводить підсумок діяльності Обчислювального центра АН УРСР із часу його утворення в грудні 1957 р.

Стаття стала першою публікацією тільки що обраного віце-президента, що уперше висвітлює основні результати науково-дослідної роботи ОЦ АН УРСР.

Пізніше, у короткому історичному нарисі розвитку кібернетики в АН УРСР1, В.М.Глушков, відзначаючи значимість досліджень, виконаних в ОЦ АН УРСР, напише:

"...У відповідності з тим, як складалося в цей час в АН УРСР нове (більш широке, ніж у Н.Вінера) розуміння предмета кібернетики, це означало, що перед ОЦ АН УРСР із самого початку були поставлені задачі розвитку широкого кола проблем теоретичної і прикладної кібернетики. Тому період становлення нового інституту - з моменту його створення (1956-1957 р.) і до перетворення в Інститут кібернетики АН УРСР (1962 р.) може бути названий початковим періодом розвитку кібернетики в нашій Академії, так само, як період створення й освоєння "МЭСМ" (1948-1953 р.) може бути названий початковим етапом розвитку електронної обчислювальної техніки. У цей період були закладені основи матеріальної бази майбутнього розвитку кібернетики в Академії наук УРСР, створені основні наукові школи і напрямки, почалася систематична і цілеспрямована підготовка кадрів в області теоретичної і прикладної кібернетики, вироблені основні науково-організаційні принципи розвитку кібернетики в Україні."

Готуючи дану публікацію, я вважаю за необхідне почати її з практично невідомої для більшості статті В.М.Глушкова "У світі кібернетики", додавши мої спогади про виконавців роботи і конкретні факти, що запам'яталися, з метою можливо більш повного висвітлення історії розвитку кібернетики в ОЦ АН УРСР, який став в той час високотворчою науковою організацією та зробив істотний внесок у початковий розвиток кібернетики.

Стаття В.М.Глушкова публікується без будь-яких скорочень.


У світі кібернетики


В Обчислювальному центрі Академії наук УРСР за останні роки провадяться значні дослідження з багатьох галузей сучасної кібернетики, обчислювальної математики та техніки. Результатом цього є зокрема, створення нових засобів обчислювальної техніки. Вже розроблена керуюча машина широкого призначення (КМШП). яка може керувати різноманітними виробничими процесами в металургії, машинобудуванні, енергетиці, хімічній, харчовій та в ряді інших галузей промисловості.

КМШП - малогабаритна універсальна електронна цифрова машина із спеціальною приставкою, яка дозволяє одержувати інформацію від промислових об'єктів. Вона побудована на напівпровідникових тріодах, завдяки чому дуже надійна, мало споживає енергії, має невеликі габарити порівняно з ламповими машинами тієї ж потужності. Машина займає площу не більше двох квадратних метрів, не потребує спеціальних систем охолодження чи вентиляції і може надійно працювати в широкому діапазоні температур. Все це дозволяє встановлювати її безпосередньо на підприємствах біля об'єктів керування.

Основна галузь застосування КМШП - керування складними виробничими процесами. Машина на перших порах використовується як кваліфікований порадник людини, що керує певними ділянками виробництва. За цих умов КМШП автоматично аналізує зібрані нею показники датчиків і визначає оптимальний, найкращий в даному процесі варіант. Майстер чи диспетчер може прийняти або відкинути ці "поради".

Обчислювальний центр АН УРСР не обмежується створенням керуючих машин. Його колектив також працює над розробкою методики їх застосування для керування конкретними виробничими процесами. Для перевірки та удосконалення такої методики ще в 1960 - 1961 роках, тобто до завершення побудови машини КМШП, було проведене за допомогою великої універсальної електронної обчислювальної машини "Київ" (створеної колективом нашого Обчислювального центру) дослідне керування на відстані процесом плавки сталі на Дніпродзержинському заводі ім.Дзержинського.

Телеграфна лінія зв'язку та спеціальний автоматичний реєструючий пристрій (РЦУ). встановлений на заводі, забезпечували чіткий зв'язок між об'єктом керування і обчислювальною машиною, яка працювала в Києві в Обчислювальному центрі. Це дало чудові результати: було досягнуто скорочення тривалості виробничого циклу і поліпшення якості продукції. Успішно проведені досліди по дистанційному керуванню бесемерівським конвертором підготували перехід до наступного етапу - встановлення машини КМШП безпосередньо в бесемерівському цеху заводу їм.Дзержинського.

Високу ефективність дало також застосування дистанційного керування роботою карбоколонки на содовому заводі в м.Слов'янську (на відстані 630 кілометрів), здійснене в 1961 р. Одержаний економічний ефект показує, що машина може приблизно за півроку окупити витрати на її встановлення.

Великий інтерес являють також результати по застосуванню керуючої машини широкого призначення (в комбінації із спеціальним параболічним інтерполятором ) для визначення даних, які потрібні для ефективного здійснення комплексної автоматизації виробничих процесів на машинобудівних заводах. В цьому році на одному з машинобудівних заводів уже впроваджується така система керування. За попередніми даними вона дасть щорічну економію понад 350 тисяч карбованців.

Крім машини КМШП і параболічного інтерполятора, в Обчислювальному центрі АН УРСР за останні роки було розроблено ряд інших дискретних (перервних універсальних) та аналогових (безперервних) обчислювальних машин і пристроїв. Частина їх уже прийнята до виробництва. Це, зокрема, електромоделюючі машини "ЭМСС-7" і "ЭМСС-7М", призначені в основному для розрахунку складних рамних конструкцій. Застосування таких машин дозволяє різко скорочувати строки проектування багатьох складних промислових об'єктів. Так, наприклад, за три дні замість сорока були проведені розрахунки по проектуванню нового цеху на одному з заводів синтетичного каучуку, за п'ять днів замість двох місяців - розрахунки великого корпусу одного з хімічних комбінатів.

Надзвичайно цікаві роботи виконує відділ економічної кібернетики. Розроблений ним метод числового розв'язання задач динамічного планування і протяжного проектування дає в ряді випадків величезні переваги порівняно з існуючими методами. Так. наприклад, за допомогою згаданих машин вдасться знаходити за дві-три години, тобто в небачено короткий строк, найкращий варіант будівництва поздовжнього профілю залізничної колії довжиною в 1000 кілометрів. До цього додамо, що цей варіант на 10-12% економічніший від тих, які складаються без застосування обчислювальної техніки. В грошах це означає близько 10 мільйонів карбованців економії.

Успішно застосовуються також удосконалені співробітниками відділу економічної кібернетики схеми лінійного програмування. За допомогою їх наприклад, на стаціонарних обчислювальних машинах було проведено коригування плану перевезень цукрових буряків у південно-західному районі УРСР в 1961 році. План, розрахований на машині, виявився на 8% економічнішим у порівнянні з тим, який було розроблено великою групою працівників планових органів.

Цікаві дослідження провадяться в деяких розділах теоретичної кібернетики. Праці вчених Обчислювального центру АН УРСР у галузі абстрактної теорії автоматів дозволили створити методи логічного розрахунку оптимальних схем дискретних автоматів, що грунтуються на використанні електронних цифрових машин. Цими роботами покладено початок повної автоматизації процесу проектування складних дискретних кібернетичних систем і пристроїв.

Позитивні результати дали і дослідження в галузі теорії самоорганізуючих і самонавчальних систем. Створено модель кібернетичної системи, яка може навчитись розпізнавати зміст фраз, проголошених російською мовою. Особливістю цієї системи є те, що вона на основі незначної кількості випадково підібраних і показаних їй фраз (що мають смисл) може побудувати інші осмислені фрази.

Дуже цікава модель, в якій імітуються деякі найпростіші тварини, здатні розмножуватись шляхом поділу, пересуватись, шукаючи поживи, гинути як від нестачі їжі, так і внаслідок "старості".

Методи теорії самонавчальних систем застосовуються також у дослідженнях по розпізнаванню машинами зорових образів. Метою таких досліджень є створення систем (так званих читаючих автоматів) для цифрового кодування зорової інформації і вводу її в обчислювальні машини.

Завершено розробку пристрою для автоматичною вводу графіків, а також для вводу стандартних друкарських букв і цифр. Створено експериментальну установку (так званий універсальний читаючий автомат), яка дає можливість здійснювати цифрове кодування і введення в обчислювальну машину будь-яких малюнків. На відміну від аналогічних установок, створених у США, радянський універсальний читаючий автомат виконує команди, які надходять з "пам'яті" машин, і може здійснювати при цьому які завгодно розкладки й аналіз зображення. За допомогою такого експериментального універсального автомата було вивчено ряд способів побудови спеціальних читаючих автоматів, що можуть служити основою для створення серійних промислових зразків.

Переліченими працями далеко не вичерпується коло проблем кібернетики, обчислювальної математики й техніки, над розробкою яких працюють вчені Обчислювального центру Академії наук УРСР. Розпочато цікаві дослідження в галузі біологічної кібернетики, досягнуто значних успіхів в автоматизації програмування й створенні нових обчислювальних методів, Розроблено схеми машин-гібридів, які поєднують в одній системі аналогові та дискретні обчислювальні машини. Дальша робота вестиметься як у галузі розвитку теоретичних аспектів науки, так і в галузі безпосереднього застосування у народному господарстві країни.

В.ГЛУШКОВ, віце-президент Академії наук

Як видно, В.М.Глушков відзначив два головних напрямки досліджень, - прикладний - в області керуючих машин і - теоретичний - синтез цифрових автоматів. Почну зі своїх спогадів по першому напрямку.


Не усе виходило відразу... Перша всесоюзна нарада по керуючим машинам.


Нарада відбулася в 1959 р. у Москві. Пролунала там і моя доповідь про КМШП, що вже починала оживати. Вона викликала численні питання. Мене включили в комісію з підготовки рішення наради. У проект включили фразу: "Схвалити розробку КМШП в АН УРСР". На заключне засідання комісії з'явився начальник відділу обчислювальної техніки Держплану СРСР Лоскутов. Я знав його по книзі, присвяченій різного роду цифровим пристроям, що реєструють, і спеціалізованим ЕОМ (досить примітивної). Тримався він як царський вельможа. Почувши фразу про КМШП, сказав:

- Забрати, щоб і духу не було! Ця машина робиться заради похоті академіків і нікому не потрібна!

Фраза була викреслена.

Сперечатися із самозакоханою людиною, наділеною величезною владою, було марно... Залишалося одне - працювати і справою довести свою правоту.

З моєї ініціативи за підтримкою Київського заводу п/я 62 були прийняті Постанови ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 9 січня 1960 року №34 і від 9 березня 1960 року за №369 про організацію серійного виробництва електронних обчислювальних машин в організації п/я 62 Київського раднаргоспу.

Здавалося б треба радуватися, однак, коли одержали з заводу перший комплект пристроїв машини, нас охопив жах. Це було скопище деталей - і тільки2. Численні паяні з'єднання між ними були виконані самим огидним чином і постійно відмовляли. Через недбалий монтаж машини рознімання на платах постійно псувалися. Налагодити отриману з таким трудом машину було просто неможливо. Що ж з'ясувалося після відвідування цеху, де йшов монтаж КМШП?

Директор заводу, вирішивши, що машина в 6 разів більше осцилографа (вони випускалися на заводі), прийнявши на роботу колишніх учнів, що тільки закінчили школу, посадив їх на робочі місця в спеціально обладнаному приміщенні, озброїв паяльниками, і от вони і почали "паяти" елементи машини і ламати рознімання необережним поводженням.

Пам'ятаю, у ті важкі дні я зібрав усіх співробітників мого відділу і сказав:

- Розумію, що виправити всі дефекти в машині робота дуже нелегка. Але на фронті було важче. Повірте мені: ви ж не гірше фронтовиків!

Я звертався до молодих - більшості було не більше 25 років; мені виповнилося 35, я був на 10 років старше, плюс - участь у війні, що додала відповідальності і самостійності.

Мої слова вплинули: співробітники працювали не щадячи сил (А.Г.Кухарчук, В.С.Каленчук, Л.О.Коритна, В.Г.Пшеничний, І.Д.Войтович, В.В.Калашников і ін.) і з виправленням непропайок, зіпсованих рознімань і з налагодженням КМШП, затративши величезну працю, ми все-таки справилися.

Захоплення новим напрямком у розвитку науки і техніки і те, що до нас підключений завод, створювали впевненість в успіху. Однак, величезний обсяг робіт, який навалився на нас і заводчан у зв'язку з підготовкою серійного випуску машини, усе-таки почав негативно позначатися на виконанні спільних зобов'язань.

Завод явно не справлявся з дорученою роботою. Довелося пустити в хід "важку артилерію" - написати лист у ЦК КПУ (дано в скороченні).

"...ОЦ АН УРСР просить вжити належних заходів для забезпечення серійного випуску машин на заводі п/я 62. На нашу думку, вони зводяться до наступного:

1. Допомогти заводу п/я 62 КРНГ у терміновому порядку протягом першої половини серпня м-ця укомплектувати конструкторсько-технологічну групу з обчислювальної техніки при СКБ заводу 15 конструкторами і технологами з задачею завершення технічної документації по машині КМШП разом з ОЦ АН УРСР.

2. Поставити за обов'язок заводу п/я 62 КРНГ протягом ІV кварталу 1961 року довести число інженерів і техніків-налагоджувальників машин до кількості, необхідної для налагодження встановленого Держпланом УРСР машин, які випускаються в 1962 році.

3. Поставити за обов'язок заводу взяти належну участь у підготовці технічної документації на серійний зразок машини й остаточному доведенню серійного зразка машини.

ОЦ АН УРСР вважає, якщо зазначені вище заходи не будуть прийняті, то організація серійного випуску керуючих машин на заводі п/я 62 у 1962 році опиниться під погрозою зриву."


"Я робив усе можливе, щоб КМШП у виробництво не пішла!"


Після найтяжчого року, коли мені доводилося майже постійно бувати в цеху заводу, де йшло виготовлення КМШП, я, приїхавши зі Швеції, де робив доповідь на симпозіумі ІФАК-ІФІП про КМШП "Днепр" і застосуванню його для керування в промисловості, зустрів головного технолога заводу тієї пори - В.А.Згурского (пізніше він став директором заводу, а потім мером Києва).

Він запитав мене:

- Борис Миколайович, що це Ви сумний такий?

- У США й Англії обчислювальну техніку впроваджують уже ті, кому вона потрібна, а в нас... - я махнув рукою.

- Повинний Вам покаятися, - сказав Валентин Арсентійович, - коли Ви передали машину на завод для серійного випуску - я робив усе можливе, щоб КМШП у виробництво не пішла!

- А тепер готовий стати перед Вами на коліна, - продовжував дивувати мене головний технолог, - щоб просити допомогти установити КМШП у гальванічному цеху. Я зрозумів, що це дуже перспективно!

Пам'ятаю, що його щирому покаянню і проханню я надзвичайно зрадів: виходить, наші споживачі обчислювальної техніки усвідомили її можливості, а раз так - усе піде на лад і в нас, а не тільки в США, Англії й інших країнах!

Стало ясно, і те, чому "впровадження" у серійне виробництво КМШП йшло так важко!

По наївності я ще продовжував думати, що все нове, прогресивне повинно відразу ж знаходити підтримку, що про опір технічному прогресу пишуть тільки в книгах.

Справи із серійним випуском КМШП після листа в ЦК КПУ стали виправлятися. Директор заводу М.З.Котляревский прийняв усі міри до того, щоб технологія виготовлення покращилася. Цех запрацював на повну силу. Виступаючи на міському партійному активі, що вела секретар КПУ(б) О.І.Іващенко, В.М.Глушков яскраво розповів про те, що може дати обчислювальна техніка промисловості, і поскаржився, що КМШП випускаються малою кількістю. Це було почуто. У період раднаргоспів вирішувати господарські питання республіці було легше. М.З.Котляревскому було дано завдання побудувати завод обчислювальної керуючої техніки (ОКМ), надалі НВО "Електронмаш". За короткий термін (3 роки) завод був побудований і став випускати "Днепры". Так "охрестила" Ольга Іллівна нашу КМШП.


Рукотворне "чудо"


Коли були виготовлені і налагоджені декілька КМШП, першу з них треба було пред'явити Державній комісії, а інші установити на заздалегідь намічених промислових об'єктах, щоб на місцях застосувань довести їхню надійність і універсальність.

Перший зразок КМШП - результат трирічної самовідданої праці колективу його творців - був підданий серйозним двотижневим випробуванням на середній час корисної роботи, на відповідність технічним умовам при охолодженні і нагріванні, при заміні стандартних елементів, на виконання контрольних задач і ін.

На підставі результатів приймання дослідно-промислового зразка КМШП Державна комісія 9 грудня 1961 р. рекомендувала її до серійного виробництва. Ми перемогли!

"...Лише при крайній напрузі сил можна виконати такий величезний обсяг роботи" - підбив підсумок нашій роботі В.М.Глушков, виступаючи на захисті моєї докторської дисертації "Розробка, дослідження і впровадження в промисловість цифрової керуючої машини широкого призначення КМШП".

Основні роботи зі створення "Днепра" і піонерських систем на його базі здійснювали технічні відділи ОЦ АН УРСР (понад 60 співробітників), а також приблизно стільки ж інженерів, конструкторів, техніків, що працювали в створеному дослідницько-конструкторському відділі ОЦ АН УРСР.

Основними учасниками робіт із запуску "Днепра" у виробництво і його модернізації в 1964 р. були інженери і техніки Київського підприємства п/я 62, надалі заводу ОКМ (російською мовою ВУМ).

Трирічна напружена праця великого колективу молодих співробітників ОЦ АН УРСР, що працював зі мною, більшість яких тільки що закінчили інститути і технікуми, президент НАНУ Б.Є.Патон назвав "Героїчною епопеєю".

КМШП. "Днепр" виявився першим у Радянському Союзі керуючим комп'ютером широкого призначення і використовувався у всіляких, піонерських на той час, керуючих системах.

З 500 випущених Київським "Електронмашем" "Днепров" в Україні використовувалися лише кілька десятків, інші - майже півтисячі знайшли застосування в Російській федерації. Одиниці - у республіках Радянського Союзу і за рубежем. Так що для росіян комп'ютер "Днепр" став "своїм", добре відомим і високо оціненим.

У 1963 р. епопея створення "Днепра" за назвою "Розробка і впровадження в народне господарство СРСР керуючої машини широкого призначення "Днепр" (КМШП)" була представлена на Ленінську премію 1964 р. (Б.М.Малиновський, Г.О.Михайлов, М.М.Павлов, Б.Б.Тимофєєв, А.Г.Кухарчук, Є.С.Орешкин, В.С.Каленчук, Л.О.Коритна, В.М.Єгипко, Ф.Н.Зиков, Ю.Т.Митулинський, А.І.Толстун, В.І.Скуріхін, Ю.Л.Соколовський, М.З.Котляревський, М.С.Галузинський). Робота безумовно заслуговувала цього. Але не одержала.

Мимоволі пригадується - 10 років тому на високу премію претендували розроблювачі "МЭСМ", але не одержали. Обидві роботи були оцінені однаково - "ви випередили час". Але саме час показав, що це не так, тому що поява КМШП "Днепр" справді стала важливим етапом у становленні українського комп'ютеробудувания - відбувся перехід від створення одиничних унікальних екземплярів до серійного виробництва - масового випуску комп'ютерної техніки.

Розробка КМШП "Днепр" і освоєння заводом технології його виробництва зажадали від мене, керованого мною колективу і заводчан справді величезних зусиль. Офіційним символом визнання трирічного комплексу робіт зі створення, запуску в серію і використанню "Днепров", став один з перших зразків КМШП, що зберігається в Московському Державному політехнічному музеї, визнаний Пам'ятником вітчизняної науки і техніки І-ої категорії, про що говорить сертифікат №881, виданий 12.11.2008 р..

Пам'ятаю і те, що в роки спільної роботи в ОЦ АН УРСР В.М.Глушков, підводячи підсумок нашої роботи, сказав мені:

- Наш Інститут став широко відомим завдяки "Днепру"!


"...Перетворити проектування машин з мистецтва в науку".


Пояснюючи висловлений в статті "У світі кібернетики" намір розвивати теорію цифрових автоматів з метою створення методів проектування засобів кібернетики, В.М.Глушков, пізніше, у своїй "Сповіді", так сформував поставлену собі задачу.

"...Обчислювальні машини тоді проектувалися на основі інженерної інтуїції. Мені довелося розбиратися в принципах побудови ЕОМ самому, у мене стало складатися своє власне розуміння роботи ЕОМ. З того часу теорія обчислювальних машин стала однією з моїх спеціальностей. Я вирішив перетворити проектування машин з мистецтва в науку. Те ж саме, природно, робили й американці, але в них ці матеріали з'явилися пізніше, хоча збірник по теорії автоматів вийшов у світ в США в 1956 році.

Теорія автоматів, що послужила основою для проектування ЕОМ, була тоді розвинена слабко. Перший, хто висловив думку про можливість застосування математичної логіки для проектування технічних пристроїв був, очевидно, Шенон - у США, а в нас - В.І.Шестаков, М.А.Гаврилов. Вони застосували найпростіший апарат формальної математичної логіки для конструювання перемикальних ланцюгів комутаторів телефонних станцій. Але, виявилося, що він придатний і для простих електронних схем, тому в післявоєнні роки, коли почала розвиватися цифрова обчислювальна техніка, з'явилися спроби застосування цього апарату для розв'язання задач синтезу схем ЕОМ.

Я почав працювати над цією проблемою й організував семінар по теорії автоматів. Одна з перших моїх робіт полягала в тому, що я знайшов набагато більш витончене алгебраїчно, просте і логічно ясне поняття для автомата Клини, і одержав усі результати Клини. І саме головне - на відміну від результатів Клини я розвивав теорію, спрямовану на реальні задачі проектування машин. На семінарі ми розглядали питання проектування машини "Київ", і можна було побачити, що працює з моєї теорії, а що ні.

Це була моя головна робота, що завершилася в 1961 році. Режим роботи в мене був дуже напружений. Мені доводилося цілий день бути в інституті. Книги і статті писав вечорами і вночі, лягав спати о п'ятій ранку. Правда, це позначилося на здоров'ї. На початку 1963 року через спазми судин мозку мені довелося навіть лягти в лікарню. Після я вже не дозволяв собі вести такий спосіб життя."

Перерву розповідь Віктора Михайловича моїм невеликим коментарем.

Сам Віктор Михайлович, не шкодуючи себе, буквально вдень і вночі, усі три роки, цілком віддані мною "Днепру", готував свою фундаментальну монографію "Теорія цифрових автоматів". Пам'ятаю, перед новим 1960-м роком, повернувшись з Москви, де зустрічався зі своїм колишнім керівником по докторській дисертації А.Г.Курошем, він дуже здивував мене, запропонувавши стати:директором замість нього:

- Курош сказав, що я розкидаюся, замість того, щоб зосередитися на одному науковому напрямку, де я справді можу багато чого зробити. Але для цього мені треба звільнитися від організаційних питань і весь вільний час присвячувати роботі...

Я відповів, що не можу прийняти цю пропозицію, але всю організаційну роботу беру на себе і не буду відволікати справами по "Днепру", своє слово я стримав.

Віктор Михайлович продовжує:

"...Підготовлена мною книга "Синтез цифрових автоматів" вийшла у світ в 1961 році і послужила основою цілого напрямку в нас в інституті, та й у країні, по-моєму, деяку роль зіграла. У 1964 році вона була визнана гідною Ленінської премії (у представлений цикл робіт входило декілька, але ця була головною). У ці ж роки я написав ряд книг. Монографію "Введення в кібернетику" закінчував у лікарні. Вона була видана в 1964 році, а потім перевидана в США й у багатьох інших країнах, так само як і "Синтез цифрових автоматів". У цей же період я написав теоретичну статтю, що створила основу для багатьох робіт по теорії автоматів із залученням алгебраїчної теорії автоматів. Називалася вона "Абстрактна теорія автоматів" і була опублікована в журналі "Успіхи математичних наук", тобто була розрахована на широкі кола математиків. Окремою книжкою вона була перевидана в НДР і ще в ряді країн. Під впливом цієї роботи дуже багато наших алгебраїстів стали займатися теорією автоматів. Але я повинний сказати, що особливість нашої школи полягала в тім, що ми прагнули триматися можливо ближче до практики.

...Роботи по штучному інтелекту також були розпочаті ще в ОЦ АН УРСР. Крім, уже відзначеної вище ближньої мети (підвищення рівня машинної мови), в ОЦ були розгорнуті роботи з розпізнавання зорових образів (В.А.Ковалевський і ін.), по розпізнаванню змісту фраз у природних мовах (В.М.Глушков, А.О.Стогній і ін.), по теорії самонавчальних і систем, що самоорганізуються, (В.М.Глушков, О.А.Летичевський і ін.). Були сформульовані принципи побудови макета інтелектуального робота (В.М.Глушков). В інституті електротехніки АН УРСР питаннями самоорганізації став цікавитися А.Г.Івахненко.

У 1959 р. в Інституті математики АН УРСР під керівництвом Б.В.Гнеденко була створена група біологічної кібернетики. Пізніше, під керівництвом М.М.Амосова був організований відділ біокібернетики, що у 1961 р. був переведений в ОЦ АН УРСР. Біокібернетиками почали проводитися дослідження з автоматизації медичної діагностики, вивченню процесів керування і регулювання в живих організмах, моделюванню на ЕОМ вищої нервової діяльності. Був створений перший в СРСР апарат штучне серце-легеня, що застосовується для підтримки життєдіяльності людського організму під час операцій на серці (М.М.Амосов і ін.).

Важливе значення для майбутнього розвитку кібернетики мав створений у ці (і попередні) роки в ряді інститутів АН УРСР науковий доробок по теорії автоматичного регулювання, самонастроювальним регуляторам і іншим аналоговим засобам автоматичного керування (А.Г.Івахненко, А.І.Кухтенко й ін.).

Тематика, що розширилася в ОЦ АН УРСР і його успіхи в розвитку теоретичних і прикладних досліджень в області кібернетики привели до того, що в 1962 р. ОЦ АН УРСР було перетворено3 в Інститут кібернетики АН УРСР. Кібернетична тематика стала бурхливо розвиватися, у тому числі в ряді інших установ Академії (Інституті математики, фізики, електротехніки, фізіології ім.Богомольца й ін.). Сильно зросли запити практики. Електронна обчислювальна техніка стала впроваджуватися в усе нові і нові області людської діяльності, особливо в керування економікою, в автоматизацію експериментальних досліджень і ін."

Підсумовуючи можна стверджувати, що маловідомий п'ятилітній період роботи Обчислювального центра АН УРСР - не "біла пляма" в історії кібернетики, а її важлива частина, що висвітлює гідний внесок у кібернетику (у розумінні В.М.Глушков цієї науки), що став фундаментом для створення і стрімкого розвитку Інституту кібернетики АН УРСР (тепер НАН України), що носить з 1982 р. ім'я його засновника.


   1Історія Академії наук Української РСР. Київ, Наукова думка, 1979.
   2В базовій модификації машини використовувалось 2300 стандартних комірок, 3000 роз'ємів, 23 тисячі контактів, 190000 пайок, близько 5000 напівпровідникових тріодів, 12000 діодів, понад 150000 феритних кілець (0,5 мм) та ін..
   3З ініціативи В.М.Глушкова.


Додатковi матерiали по темi:


Н.М.Міщенко. Інститут кібернетики ім. В.М.Глушкова НАНУ: Лисогірський період...