Русский      English

Iсторiя Apple

Перша модель - Apple ][ (канонiчно писався саме так!), створена в 1977 р., мала адресуємий адресний простiр у 64к, з який 16к було зарезервовано пiд системне ПЗУ, а 48к доступно для ОЗУ. У базовому постачаннi мав 4к ОЗУ та 4к ПЗУ, у якому розмiщалися програма системного монiтора i Integer Basic (Basic для цiлочислових операцiй). У Apple ][ малося 8 слотiв розширення, сiм з який використовувалися для установки контролерiв рiзних зовнiшнiх пристроїв, а восьмий (точнiше нульовий) дозволяв установити додаткове чи альтернативне ПЗУ. Це був, мабуть, перший комп'ютер, що пропонував пiдключення кольорового монiтора, у якостi якого ПОВИНЕН був використовуватися телевiзор, що сприймає Нч - вiдеосигнал у форматi NTSC (стандартний для США). Текстовий екран давав 40х24 символiв у чорно-бiлому вiдображеннi, кожен символ мiг бути звичайним, iнверсним чи мигаючим, при цьому вiдображалися тiльки заголовнi букви. Клавiатура, вiдповiдно, генерувала коди тiльки для заголовних букв. Графiчний режим забезпечував розподiльну здатнiсть 280х192 крапки, для кольорового зображення реальна горизонтальна розподiльна здатнiсть була вдвiчi гiрше. Для кодування кольору використовувалася особливiсть стандарту NTSC, що дозволяє зробити контролер термiнала вкрай простим - бiти в областi графiчного екрана (розташовувалася в основнiй оперативнiй пам'ятi i при роботi з текстом могла використовуватися як звичайне ОЗУ) безпосередньо ставилися в вiдповiднiсть фазi сигналу. Два бiта зi значенням 1 пiдряд давали бiлий колiр, а комбiнацiї 10 i 01 - по два кольори кожна (червоний/блакитний i зелений/пурпурний, якщо не помиляюся), у залежностi вiд старшого бiта в байтi. Нiяких iнших кольорiв не вiдтворювалося i "кольоровi" були прорiдженi чорними (у парi, наприклад, "01" "нуль" давав чорну крапку, а "одиниця" - кольорову). "Суцiльне" зафарбування було доступно тiльки для чорно-бiлого зображення. Крiм того був режим "графiки низького дозволу" - 40х24 кольорових елементiв (фактично, зафарбованi текстовi знакомiсця), кожний з який мiг мати рiзнобарвнi верхню i нижню половини, доступно було 16 кольорiв. Цi особливостi збереглися i у всiх наступних моделях Apple II. Згодом для моделей якi поставляються в Європу (Euroapple) була створена плата PAL-кодера, яка вставляється в один iз рознiмань, оскiльки стандарт NTSC у Європi не використовується. Звук же реалiзовувався звичайним динамiком, керованим звертанням до регiстра в пам'ятi. Тобто того ж змiсту i якостi, що на звичному нам PC-speaker. Як пристрiй зовнiшньої пам'ятi, як у всiх мiнi-комп'ютерiв цього поколiння, використовувався побутовий магнiтофон. Ще однiєю цiкавою можливiстю була наявнiсть "iгрового порту", до якого пiдключалися до 4-х так званих "Game paddle". Це були, фактично, звичайнi перемiннi опори, положення яких зчитувалося схемою iгрового порту i вiдображалося значенням у спецiально вiдведених комiрках пам'ятi. Комбiнацiя з двох резисторiв iз движками в перпендикулярних площинах давала аналоговий джойстик, що став активно використовуватися в iгрових програмах.

Наявнiсть рознiмань розширення i добре описаних специфiкацiй для них, сприяло швидкому розвитку периферiйних пристроїв для Apple II, що послужило однiєю з основних причин його популярностi. Незабаром був розроблений контролер приводу гнучкого диска - Woznyak Machine (по iменi творця), що дозволяв пiдключити два 5.25" дисководи disk ][. Цi дисководи працювали тiльки з однiєю стороною дискети, одна дискета, використовувана з двох сторiн, давала два незалежних диски. Для роботи з дисками була написана операцiйна система DOS 3.0, що розвилася згодом до DOS 3.3. Вона пiдтримувала тiльки disk ][ i дозволяла записати на однiй сторонi 35 дорiжок, 16 секторiв по 256 байт на кожнiй. Тобто всього 140 кбайт на однiй сторонi дискети. З'явилася для Apple ][ програма Supercalc - одна з перших "електронних таблиць" - разом з можливiстю зберiгати iнформацiю не на магнiтофонних касетах, а на зручних i в той же час досить компактних 5.25" дисках перетворила Apple ][ з iграшки для аматорiв у нормальний робочий iнструмент, що мiг використовуватися для цiлком життєвих задач - наприклад, ведення бухгалтерiї для будинку чи невеликого офiсу. Саме комбiнацiя вдалого i компактного комп'ютера Apple ][ з дискової ОС i програмою Supercalc породила персональний комп'ютер як масове явище.

У 1978-1979 роках з'явилася й одержала широке поширення модель Apple ][+ (Apple two plus), у якої було 48к ОЗУ стандартно i збiльшеного до 8к обсяг ПЗУ. Нульовий слот став використовуватися для розширення ОЗУ до 64к, у кожен момент часу можна було звернутися або до ПЗУ, або до додаткових 16к ОЗУ. Залишилася також можливiсть установити в нульовий слот альтернативне ПЗУ - наприклад зi старим Integer Basic. Integer Basic був замiнений на Applesoft Basic, що пiдтримує роботу з плаваючою крапкою, та має бiльше можливостей. Була додана також функцiя автоматичного завантаження з диска при включеннi живлення (у Apple ][ для завантаження з диска була потрiбна спецiальна команда системного монiтора). У новому монiторi з'явився також убудований дизассемблер, що спрощує перегляд вмiсту пам'ятi (робота з пам'яттю "прямо" була важливою функцiєю всiх персональних комп'ютерiв 8-ми розрядного поколiння). Для Apple ][+ згодом з'явилася можливiсть обновити знакогенератор так, що з'являлася пiдтримка не тiльки великих, але i малих лiтер, що зробило бiльш зручну роботу з текстом i дало поштовх розвитку текстових редакторiв.
Наступна модель - Apple //e (писатися став так), випущена в 1981-1982 р.р. Була кардинально змiнена конструкцiя системної плати, замiсть стандартних мiкросхем стали використовуватися замовленi з високим ступенем iнтеграцiї. Пiдтримка великих i малих лiтер стала стандартною можливiстю. Нульовий слот для розширення ОЗУ зник - стало 64к ОЗУ на платi. З'явилося нове рознiмання для плати "розширеного вiдеорежиму" (80-column card), з яким став доступний текстовий режим 80х24. Пiзнiше з'явилася також "extended 80-column card", що дає додатковi 64к ОЗУ (тобто всього 128к) i пiдтримку графiчного режиму 560х192. У цiлому можливостi виводу тексту i графiки наблизилися до тих, що звично нам сьогоднi. Розширений графiчний режим 560х192 дозволяв використовувати (у чорно-бiлому режимi) цiлком пристойнi графiчнi редактори i навiть видавничi системи (наприклад PublishIt!, що з'явилася саме для Apple II), а 80-символьний режим виводу тексту - писати досить професiйнi текстовi процесори. Всi обмеження по виводу кольорiв збереглися, як i ранiше був потрiбний телевiзор чи монiтор, що розумiє композитний сигнал NTSC, для Європи була потрiбна плата PAL-кодера. Обсяг ПЗУ збiльшився до 16к, додатковий обсяг використовувався для функцiй пiдтримки 80-ти символьного режиму i доступу до додаткового ОЗУ. Адресний простiр залишився колишнiм - 64к, для доступу до всiєї пам'ятi (128к ОЗУ i 16к ПЗУ) використовувався досить мудрий метод комутацiї банкiв. "Зайвi" 64к могли використовуватися як для роботи спецiально написаних додаткiв (нiякого керування пам'яттю з ОС, природно, не було - все покладалося на кiнцевий додаток), так i для органiзацiї "вiртуального диска", за допомогою якого можна було помiтно зробити швидшою роботу. Apple //e випускався в новому корпусi бiльшого обсягу, в який було зручнiше ставити плати розширення, номенклатура яких була на той час дуже широкою - послiдовнi порти для модему i принтера, годинник, контролер "мишi", звуковi ефекти i т.д. i т.п.

У 1984 роцi був випущений одноплатний Apple //c, без рознiмань розширення, але мав на платi два послiдовних порти (для модему i принтера), контролер disk ][, виконаний на однiй мiкросхемi, контролер мишi i 128к ОЗУ з можливостями роботи з 80-ти стовпчиковим текстом i графiкою 560х192. У Apple //e для всього цього були потрiбнi окремi плати. У Apple //c використовувався новий процесор 65C02 зi зменшеним енергоспоживанням i розширеним набором команд. Крiм того, прямо в корпус Apple //c був убудований один 5.25" дисковод, а можливiсть роботи з магнiтофоном була виключена. Другий дисковод мiг бути пiдключений до зовнiшнього рознiмання. Apple //c працював вiд живлення -12V i мiг використовуватися в автомобiлi. Для роботи вiд мережi було потрiбне зовнiшнє джерело живлення. Фактично Apple //c був одним з перших (якщо не найпершим) портативних комп'ютерiв. У 1985 роцi була випущена нова модель Apple //c з убудованим контролером Smartport, до якого мiг пiдключатися зовнiшнiй 3.5" дисковод UniDisk ємнiстю 800 кбайт. Цiкаво, що для пiдключення використовувалося те ж рознiмання, що для 5.25" диска i той же апаратний контролер, але через лiнiї, що використовувалися для керування голiвкою disk ][ стали передаватися логiчнi керуючi сигнали, а всi схеми фiзичного керування дисководом були винесенi в сам UniDisk. Можна сказати, що Smartport був попередником iнтерфейсу SCSI. Пiдтримка Smartport зажадала збiльшення ПЗУ до 32к, у той же обсяг був включений мiкроассемблер, що дозволяє писати нескладнi програми прямо iз системного монiтора.

Apple //e також став випускатися з новим процесором 65С02 i збiльшеним до 32к ПЗУ з убудованим мiнi-ассемблером. Ця модель одержала назву Enchanced //e. Для пiдключення до нього 3.5" приводу Unidisk була потрiбна окрема плата розширення.

Для пiдтримки нового приводу з'явилася операцiйна система ProDOS, що мала iєрархiчну файлову структуру i дозволяла працювати як зi старим дисководом disk ][, так i з iншими нагромаджувачами. iнтерфейс до зовнiшнього пристрою був унiфiкованим, згодом крiм UniDisк стало можливо пiдключати i твердi диски ємнiстю 10- 20Мбайт. Треба сказати, що це було божевiльно багато. Наприклад, створений одночасно з ProDOS офiсний пакет Appleworks (досить могутнi для свого часу текстовий процесор, електронна таблиця i база даних) займав двi сторони гнучкого диска 5.25" (280к), а з такими розширеннями, як пiдтримка макросiв, набори шрифтiв для принтера i графiчний редактор - 560к. Видавнича система PublishIt! теж мiстилася на один-два (у залежностi вiд набору прикладених шрифтiв i картинок) гнучких диска.

В 1986 роцi Apple //c пiддався ще однiй модифiкацiї. Була додана можливiсть установити додаткову плату ОЗУ ємнiстю до 1 Мбайт. Основним призначенням цiєї плати було створення вiртуального диска. Малося на увазi, що при першому запуску операцiйна система i необхiднi програми будуть скопiйованi на цей диск i згодом стартувати практично миттєво. Можливо було використання плати i як ОЗУ, але досить повiльного через складний механiзм звертання до адресного простору плати. Плати розширення пам'ятi якi випускаються для Apple //c мали також годинник реального часу - iншої можливостi поставити їх у Apple //c через вiдсутнiсть рознiмань розширення не було.

Остання модель цiєї лiнiї - Apple //c Plus, з пiдвищеною частотою процесора (4Мгц, у всiх попереднiх був 1Мгц) i вбудованим 3.5" дисководом. Треба сказати, що навiть Apple //c з тактовою частотою 1 Мгц багато додаткiв працювали помiтно швидше, нiж аналогiчнi на IBM PC XT iз процесором 8088 i частотою 4.77 Мгц.

Подальший розвиток лiнiї Apple II намагалося пiти по лiнiї шестнадцятирозрядних комп'ютерiв (Apple IIGS, випускався одночасно з Enchanced //e i Apple //c i першими моделями Macintosh). Спочатку Apple IIGS був у чомусь навiть бiльш передовим, нiж Macintosh (випускатися вiн почав пiзнiше), оскiльки мав нормальну пiдтримку кольору (у перших Мас'iв її не було). Крiм того на ньому можна було запускати програми для старих восьмирозрядних Apple II. Але зрештою ця лiнiя була цiлком витиснута Масintоsh'ами i припинила своє iснування.

Наприкiнцi вiсiмдесятих - початку дев'яностих у нас в країнi була досить вiдома лiнiя болгарських комп'ютерiв "Правец 8", що повторювали собою Apple II - з точнiстю до форми корпуса.
Правец 8 - Apple ][
Правец 8М - Apple ][+
Правец 8е - Apple //e, шляхом замiни процесора i ПЗУ перетворювався в Enchanced //e.

Усi плати розширення i всi програми для "дiйсних" Apple II працювали i на комп'ютерах "Правец 8", включаючи плати розширеного текстового режиму i додаткової пам'ятi для Apple //e. Для "Правец 8е" були навiть плати, що дозволяють наростити пам'ять до 192 i 256 кбайт, причому такi програми, як Appleworks, це розумiли i могли додатковою пам'яттю користатися. Комп'ютери "Правец 8" стояли в багатьох наших Вузах i школах. Особливо варто згадати вироблену для "Правец 8" плату U-LAN, що дозволяла зв'язати їх у локальну мережу. Плата базувалася на мiкросхемi послiдовного порту Motorola 6850 i забезпечувала швидкiсть 115 кбiт/с. Правда, працювала вона тiльки зi старою операцiйною системою DOS 3.3 i набiр прикладних можливостей залишав бажати кращого - весь iнтерфейс реалiзовувався тiльки iз середовища Applesoft Basic i дозволяв передавати файли i повiдомлення мiж комп'ютерами мережi.

В СРСР також була створена серiя "персоналок" на базi Apple II - комп'ютери "Агат". Вироблялися на пiдприємствах НВО СВТ. Публiкацiя про "Агат" у журналi Byte називалася "The first soviet microcomputer is a bad copy of Apple". Копiя дiйсно була поганою. Широко випускалися двi моделi - "Агат 7" i "Агат 9". За основу для них був узятий Apple ][+, елементна база була вiтчизняна за винятком процесора (випуск 6502 наша промисловiсть не освоїла). Корпус був у кiлька разiв бiльше прототипу i, проте, перегрiвався i працював дуже нестабiльно. На вiдмiну вiд Apple ][+ i "Правец 8", комп'ютери "Агат" мали вбудований дисковод, причому в штатним для "Агат 7" i "Агат 9" був не disk ][ з дуже невеликою ємнiстю, а дисковод подвiйної щiльностi, що дозволяє записувати 720к. У "Агат 7" було 48к ОЗУ i зовсiм по iншому, чим у Apple II був зроблений вiдеоконтролер - вiн був набагато бiльш складним, пiдтримував висновок сигналiв RGB i дозволяв нормально працювати з кольором на монiторах серiї "Електронiка МС", а також забезпечував висновок тексту "у кольорi" для режиму 40х24 чи символу в чорно-бiлому режимi 80х24. По iншому було органiзовано i розширення пам'ятi. Нарощувати її можна було до досить великих величин (я бачив 192к), але робилося це тiльки через "вiкно" у 16к, а не рiвнобiжними банками по 64к, як у Apple //e. Платою за удосконалення стала повна несумiснiсть з "рiдними" програмами для Apple II. Були й iншi вiдмiнностi, але менш принциповi. iншим був i вмiст ПЗУ, бiльшiсть звертань до стандартних пiдпрограм монiтора працювало не так, як у Apple II. Фактично це була iнша машина, програмне забезпечення для яких треба було створювати заново. Утiм, тодi, схоже, ще нiхто не задумувався над тим, що успiх комп'ютера визначається в першу чергу напрацьованим програмним забезпеченням. Умiльцями була розроблена спецiальна "плата сумiсностi", пiсля установки якої в "Агат 7" ставало можливо ввести його в "режим сумiсностi Apple II" i запустити DOS 3.3 i майже всi написанi для неї програми, у тому числi й iгри. Природно, для цього був потрiбний ще i "рiдний" привiд disk ][. Система ProDOS i всi програми для неї на "Агат" принципово не працювала. "Агат?ти_зж9" мав 64до ОЗУ i штатну пiдтримку "режиму сумiсностi". Але в будь-якому випадку ця, що випускалася в 1988-1990 р. машина залишалася на рiвнi "сильно удосконаленого" Apple ][+ зразка 1979-1980 року. До середини 90-х вона була практично забута.

Говорячи про Apple II в СРСР не можу не згадати про кооператив XONIX, яким наприкiнцi 80-х був розроблений i випускався комп'ютер тiєї ж назви. Це був Apple ][+ , зiбраний цiлком на вiтчизнянiй елементнiй базi (крiм, природно, процесора). Вiд прототипу вiн вiдрiзнявся тим, що, як i "Агат", мав роздiльнi корпус i клавiатуру (у всiх моделей Apple II клавiатура була вбудована), 64к ОЗУ i контролер disk ][ були розмiщенi на платi, вiдеоконтролер мав вихiд RGB i мiг бути пiдключений до будь-якого телевiзора чи кольорового монiтора, а кiлькiсть рознiмань розширення зменшене до трьох. Причому рознiмання використовувалися iншi, чим у "оригiнальному" Apple II. Деяка кiлькiсть таких комп'ютерiв бути поставлено в школи й iгровi класи. Це був цiлком програмно сумiсний з Apple II комп'ютер, на ньому, на вiдмiну вiд "Агат" можна було запустити навiть систему ProDOS i додатки для неї.

Ще одна компанiя, назви якої я вже не пам'ятаю, створила для Apple II/Правец 8 контролер дисковода, сумiсного з IBM PC. Ця плата i програмне забезпечення до неї називалося Liberty Drive. З її допомогою можна було органiзувати обмiн файлами мiж Apple II i IBM PC. Ця ж компанiя поставляла в СРСР досить цiкаве середовище програмування для Apple II, що називалася Micol Advanced Basic. Це був "структурно-орiєнтований BASIC", що активно використовувався в комп'ютерних класах на базi "Правец 8" деяких московських шкiл.

Кооператив XONIX, що став на той час комп'ютерним пiдроздiлом компанiї "Росiйський Ренесанс" зайнявся переробкою мережної плати U-LAN для цих класiв, для того, щоб вона могла використовуватися при роботi з Micol Advanced Basic пiд операцiйною системою ProDOS. Я особисто приймав у цих роботах участь. У пiдсумку була створена мережа "Клiєнт-сервер", у якiй один "Правец 8е" (чи Apple //e) з дисками Liberty Drive надавав свiй дисковий простiр всiм iншим комп'ютерам мережi. Було зроблене автоматичне завантаження бездискових клiєнтiв iз сервера i навiть система подiлу прав - кожному користувачу можна було призначити свою директорiю на дисках сервера, що виглядала для нього як цiлий диск i вийти за який вiн не мiг. Для iлюстрацiї скажу, що весь драйвер клiєнта, що забезпечує завантаження по мережi i цiлком прозорий обмiн з диском сервера, як "зi своїм", а також пересилання повiдомлень iз сервера на клiєнт мiстився в ПЗУ плати розмiром у 2 кбайта. Крiм переробки плати U-LAN (те, що вийшло, назвали ProLAN), була розроблена плата Serial Mouse Pro, що дозволяла пiдключити до Apple II "миша" вiд IBM PC, що були помiтно дешевше, нiж "рiднi". Особливiстю цiєї плати було те, що для сполучення "пiсiшної" мишi з програмами Apple II на нiй довелося установити окремий процесор 6502 - благо, на той час вони були вже дешевi. Плата була багатофункцiональною - могла працювати як контролер мишi, могла як стандартний, розпiзнаваний Apple II послiдовний порт. У будь-якому режимi на платi працювали також розпiзнаванi ProDOS годинник реального часу. При цьому все програмне забезпечення мiстилося все в тi ж 2 кбайта ПЗУ, бiльше не дозволяла архiтектура Apple II. Додатково для цiєї плати була написана резидентна файлова оболонка до системи ProDOS, що повторювала багато рис уже популярного тодi Norton Commander - i мiстилася вона в 4кбайт пам'ятi. Бiльше було не можна, оскiльки поняття "резидентних програм" у ProDOS не iснувало, а обдурити її на бiльший обсяг було принципово неможливо.


Переклад з росiйської Малашок Т.I.
Матерiали опублiкованi з дозволу редакцiї сайту "Виртуальный компьютерный музей"
Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi