Русский      English

День народження Мережi
Леонiд Черняк

 

 

У людей взагалi спiзнiла реакцiя - розумiння звичайне приходить лише до наступного поколiнням.
Станiслав Єжи Лец. Незачесанi думки

Вiдомо, що 29 жовтня 1969 р. була розпочата найперша, щоправда, яка не цiлком удалася, спроба дистанцiйного пiдключення до комп'ютера, що знаходився у дослiдницькому центрi Стенфордського унiверситету (SRI), з iншого комп'ютера, що стояв у Калiфорнiйському унiверситетi в Лос-Анджелесi (UCLA). Вiддаленi один вiд одного на вiдстань 500 кiлометрiв, SRI i UCLA стали першими вузлами майбутньої мережi ARPANet. З того часу пройшло рiвно тридцять рокiв, що дає пiдставу говорити про ювiлей Iнтернету як спадкоємця ARPANet.

Випробування першої черги ARPANet зайняли всю осiнь 1969 р. Потiм до мережi пiдключили ще два вузли: Калiфорнiйський унiверситет Санта-Барбари (UCSB) i Унiверситет штату Юта (UTAH). Саме цi чотири органiзацiї розподiлили мiж собою основнi функцiї по створенню компонентiв першої в iсторiї Wide Area Network:

Проведення iспитiв стало можливо завдяки тому, що до 1 вересня 1969 р. компанiя BBN (Bolt, Baranek i Newman) виготовила першi екземпляри пристрою IMP (Interface Message Processor), що забезпечує зв'язок мiж комп'ютерами по телефонних каналах.

Хронiка цих днiв детально викладена в iнтерв'ю з Гвинтом Серфом - його iнодi називають "батьком" iнтернету - "Як з'явився Iнтернет" (How the Internet Came to Be), яке можна знайти за адресою: http://www.internetvalley.com/archives/mirrors/cerf-how-inet.txt

Сучасна назва мережi "Iнтернет" була запропонована в 1974 р. тим же Гвинтом Серфом та iншим чудовим ученим - Бобом Каном у статтi, присвяченiй протоколу TCP (V.G.Cerf, R.E.Kahn, "A protocol for packet network interconnection", IEEE Trans. Comm. Tech., vol. COM-22, V 5, pp. 627-641, May 1974).


Фрагмент робочого журналу
(запис зроблено 29 жовтня 1969 р.)

Визнати 29 жовтня 1969 р. як день народження Мережi можна, але умовно i тiльки в тому випадку, якщо дотримуватися вузького визначення iнтернету - це глобальна мережа, що з'явилася в результатi еволюцiї мережi ARPANet та яка використовує комунiкацiйний протокол TCP/IP. Сьогоднi ми трактуємо термiн "iнтернет" ширше. У росiйському сегментi Мережi менi удалося знайти визначення iнтернету, узяте з книги "Доступ до iнтернет через електронну пошту" ("Doctor Воb's Guide to Offline Internet Access"), 4-й випуск - 1995 р., у перекладi Вадима Федорова: "Internet - сукупнiсть комп'ютерних мереж, яка бурхливо розрослася, що обплутують земну кулю, що зв'язують урядовi, вiйськовi, освiтнi i комерцiйнi iнститути, а також окремих громадян, iз широким вибором комп'ютерних послуг, ресурсiв, iнформацiї. Комплекс мережних угод i загальнодоступних iнструментiв Мережi розроблений з метою створення однiєї великої мережi, у якiй комп'ютери, з'єднанi воєдино, взаємодiють, маючи безлiч рiзних програмних i апаратних платформ".

В останнi роки пiд Iнтернетом розумiється, як правило, сама Мережа i весь комплекс функцiонуючих у нiй додаткiв, що перетворюють її в нове економiчне i соцiальне середовище.

Питання термiнологiї в даному випадку аж нiяк не дозвiльне: бiльш широке трактування з неминучiстю приводить до визнання того факту, що iсторiя iнтернету почалася набагато ранiш, а тридцять рокiв тому на базi доступних технiчних засобiв лише оформилася визначена технiчна полiтика, актуальна для свого часу. Нiщо не вiчно, через якийсь час технiчна основа iнтернету може прийняти зовсiм iншi форми, але глобальний iнформацiйний простiр тепер уже вiдноситься до числа таких безумовних даностей, як електрика, телефон та iншi досягнення цивiлiзацiї.

Ювiлей Iнтернету викликав помiтний iнтерес до його походження. Якщо виходити з вузького визначення, то в такому випадку практично усi найбiльш значнi технологiчнi рiшення прекрасно описанi в класичнiй статтi дев'яти вчених, чиї iдеї послужили основою для цих рiшень. Її оригiнал (Barry M. Leiner, Vinton G. Cerf, David D. Clark, Robert E. Kahn, Leonard Kleinrock, Daniel C. Lynch, Jon Postel, Larry G. Roberts, Stephen Wolff "A Brief History of the Internet") можна знайти на сайтi http://www.isoc.org/internet-history Росiйський переклад "Короткого курсу iсторiї Iнтернет" зроблений мною разом з Володимиром Антоновичем Галатенко й опублiкований у бюлетенi JetInfo №1, 1997 (http://www.jetinfo.com/1997/14/1/article1.14.1997.html).

Якщо ж розглядати Iнтернет як глобальний iнформацiйний гiперпростiр, поява якого стало закономiрнiстю в процесi розвитку цивiлiзацiї, то обмежитися технiчними питаннями нiяк не можна. Вивчення його iсторiї перетворюється в захоплююче заняття насамперед тому, що вдається простежити наступнiсть вiдкриттiв i винаходiв, рух людської думки протягом декiлькох десятилiть. Дуже важливо, що подiї громадського життя, технiчнi i науковi досягнення, часом дуже вiддаленi i, на перший погляд, малопов"язанi, при уважному аналiзi складаються в єдиний еволюцiйний процес. Завдяки йому сьогоднi при вiдносно скромних витратах кожний з нас може користатися всiм тим iнформацiйним багатством, що Iнтернет робить доступним.


Документальний ескiз ARPANet, який складається з чотирьох вузлiв

Iсторiя Мережi дозволяє зiбрати воєдино мозаїчну картину розвитку засобiв обчислювальної технiки протягом 60-70 рокiв. Нехай не ображаються патрiотично настроєнi читачi, але роль СРСР у створеннi iнтернету дуже своєрiдна. iспиту першої атомної бомби, запуски першого й особливо другого (це був дiйсно науковий прилад) штучних супутникiв Землi стали дуже серйозним стимулом до того, щоб уряд США змiнив своє вiдношення до наукових i технiчних проблем, а також до фiнансування важливих розробок.

На початку 1958 р. за вказiвкою Д.Ейзенхауера були створенi два урядових органи: Нацiональна аерокосмiчна адмiнiстрацiя NASA (National Aeronautics and Space Administration) i Агентство перспективних дослiджень ARPA (Advanced Research Project Agency), якому належить особлива роль в iсторiї Iнтернету.

У силу масштабностi та бiльшої матерiалiстичностi своїх проектiв NASA виявилася ближче до тих наукових чи адмiнiстративних утворень, до яких ми звикли. Аналогiв ARPA у вiтчизнянiй iсторiї не має, тому нерiдкi перекручування в оцiнцi ролi цього агентства. Наприклад, в однiй дуже прогресивнiй росiйськiй телевiзiйнiй програмi iнтернет назвали "дiтищем Пентагона". Так, ARPA iснувало на грошi з бюджету МО США, але дуже своєрiдним способом. Уявiть собi органiзацiю, що нараховує не бiльш 150 чоловiк, причому половина з них має звання докторiв фiлософiї (Ph.D. - щось середнє мiж нашими кандидатськими i докторським ученими ступенями), а iншi - допомiжнi службовцi. Задача цих обраних полягає в тiм, щоб розподiлити мiж унiверситетами i лабораторiями рiчний бюджет, обчислювальний декiлькома мiльярдами доларiв i видiлений на роботи, найбiльш важливi з погляду нацiональної безпеки.

Насправдi дуже важко сказати, що все-таки первинно - чи Iнтернет ARPA, хто кого породив? Поза ARPA не могла народитися глобальна мережа такою, як ми її знаємо. Але, можливо, i ARPA не стало б тим, чим воно стало, якби на самому початку, у 1963 р., посаду директора бюро по методах обробки iнформацiї (Information Processing Techniques Office) цього агентства не зайняв Джон Лiклайдер (John Licklider). Саме йому належить одна з ведучих ролей у створеннi Мережi. Лiклайдер першим запропонував вкладати кошти в людей, а не в структури, вiддаючи переваги фахiвцям з унiверситетiв, утворити центри концентрацiї iнтелектуального потенцiалу. Як такi центри вiн обрав близький йому Массачусетський технологiчний iнститут (MIT), де розроблялися системи з подiлом часу й iнтерактивної графiки, i унiверситет Карнегi - Меллона (CMU) - там в основному розроблялися мультипроцесорнi системи. Придумана Лiклайдером схема на рiдкiсть вiдповiдала природi роботи вчених i дозволила залучити до дiяльностi агентства кращi академiчнi розуми.

Слiд зазначити, що значний вплив на створення глобальної мережi зробили i роботи, зробленi в корпорацiї RAND. RAND - це аналiтична широкопрофiльна компанiя, створена пiсля Другої свiтової вiйни (до речi сказати, назва RAND походить вiд вiдомої абревiатури R&D, тобто "дослiдження i розробки").

Якщо починати iсторiю Iнтернету не з 1969 р., а ранiш, то її можна роздiлити на кiлька етапiв.

1945-1960. Теоретичнi роботи з iнтерактивної взаємодiї людини з машиною, поява перших iнтерактивних пристроїв i обчислювальних машин, на яких реалiзований режим подiлу часу.

1961-1970. Розробка технiчних принципiв комутацiї пакетiв, запровадження в дiю ARPANet.

1971-1980. Число вузлiв ARPANet зросло до декiлькох десяткiв, прокладенi спецiальнi кабельнi лiнiї, що з'єднують деякi вузли, починає функцiонувати електронна пошта, про результати робiт ученi доповiдають на мiжнародних наукових конференцiях.

1981-1990. Прийнято протокол TCP/IP, Мiнiстерство оборони вирiшує побудувати власну мережу на основi ARPANet, вiдбувається подiл на ARPANet i MILNet, уводиться система доменних iмен Domain Name System (DNS), число хостiв доходить до 100 000.

1991-1999. Новiтня iсторiя.

Безумовно, краща хронологiя належить "проповiднику" Iнтернету Робертовi Закону (Robert H'obbes' Zakon). Остання версiя Hobbes' Internet Timeline v. 4.2 датована 15 серпня 1999 р., її можна знайти за адресою www.isoc.org/zakon/Internet/History/HIT.html. У нiй також поданi кiлькiснi показники, що характеризують сьогоднiшнiй стан Iнтернету.

У наступних статтях ми спробуємо розповiсти не стiльки про технiчну iсторiю Мережi, скiльки про дивно цiкавих людей, що створили неї.

Iсторичнi карти взятi iз сайтiв http://www.tcm.org/html/history та www.geog.ucl.ac.uk/casa/martin/atlas/geographic.html.


Переклад з росiйської Малашок Т.I.
Матерiали опублiкованi з дозволу редакцiї сайту "Виртуальный компьютерный музей"
Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi