Русский      English

Ванневар Буш - цар науки
Леонiд Черняк

 

 

Щоб зрозумiти свiт Бiлла Гейтса i Бiлла Клiнтона, спробуйте спочатку зрозумiти Ванневара Буша.
Майкл Шеррi, американський iсторик технологiй

Становлення нових технологiй вимагає iнвестицiй, причому на початкових етапах, як правило, неможливо визначити строк окупностi. Така ситуацiя склалася у перше десятилiття розвитку Iнтернету, тому не варто дивуватися, що роботи з його створення носили чисто дослiдницький характер. Мережа могла розвиватися винятково на бюджетнi грошi, джерелом яких стало Мiнiстерство оборони США. Через роки результат настiльки перевершив вихiднi вимоги цього вiдомства, що, цiлком iмовiрно, другого приклада використання подвiйних технологiй, порiвнянного по значимостi зi створенням Iнтернету, не буде нiколи.

Виникає природне запитання: як же могло трапитися, що засоби, видiленi на прикладнi вiйськовi розробки, обернулися благом для всього освiченого людства? Запiдозрити Пентагон в альтруїзмi складно, i iнтуїтивно зрозумiло, що є якась iнша причина.

На щастя, в iсторiї науки зустрiчаються яскравi i нестандартно мислячi особистостi, що володiють не тiльки даром наукового передбачення, але i могутньою здатнiстю до того, що тепер називають науковим адмiнiструванням. За те, що в процесi рiшення прикладних оборонних задач удалося створити фундамент для Iнтернету, ми повиннi бути вдячнi видатному вченому i адмiнiстратору Ванневару Бушу (1890-1974). Саме йому належать основнi iдеї керування розробками подвiйного призначення, що згодом дозволили знайти органiзацiйнi форми i джерела фiнансування глобальних мережних проектiв.

В Бушi дивним образом i надзвичайно органiчно сполучалися три мало сумiсних якостi: вiн був великим вченим академiчної користi i викладачем, володiв унiверсальним iнженерним баченням i при цьому був ще вмiлим керiвником. Усi, хто знайомиться з його бiографiєю, не перестають дивуватися широтi захоплень. Уражає, наприклад, такий факт: уже вийшовши на пенсiю, вiн до останнiх рокiв свого життя займався виготовленням у своїй домашнiй майстернi унiкальних хiрургiчних iнструментiв.

Про його наукову дiяльнiсть, у тому числi про передбачення гiпертексту, про роботи, зв'язаних зi створенням перших комп'ютерiв, вiдомо досить широко, але iз сучасних позицiй важко сказати, що виявилося бiльш важливим у кар'єрi Ванневара Буша - цi дослiдницькi роботи чи його активнiсть як органiзатора науки.

До початку другої свiтової вiйни Буш вiв викладацьку i наукову роботу, був деканом у Массачусетському технологiчному iнститутi. Його доля, як i доля багатьох сучасникiв, була змiнена вiйною: у 1940 р. вiд президента Рузвельта надiйшло запрошення ввiйти в адмiнiстрацiю на посаду радника по науцi. Тут за завданням президента США в обстановцi повної таємностi Буш займався органiзацiєю роботи вчених i iнженерiв, серед яких було чимало емiгрантiв з Європи, в американському вiйськово-промисловому комплексi. Вiн став одним з тих, хто за кiлька рокiв вивiв США з наукової окраїни (у порiвняннi з передвоєнною Європою) на передовi позицiї.

У ходi цiєї роботи їм була усвiдомлена необхiднiсть у використаннi високих технологiй для нестаткiв вiйськової iндустрiї. Тодi ця досить тривiальна як на теперiшнiй час думка мала потребу в доказi. Переборовши опiр консервативно настроєних вiйськових, з одного боку, i лiволiберальних погляди європейських учених-емiгрантiв, з iншої, Буш зумiв нацiлити тих i iнших на перетворення науки в засiб досягнення вiйськової переваги.

Сила i вплив Буша виявилися настiльки великi, що його називали царем (саме так - tzar) американської науки. Цього неформального звання вiн був визнаний гiдним насамперед за те, що йому удалося органiзувати Манхеттенський проект. Тому не випадково, що в 1942 р. Буша назвали персоною, вiд якої залежить, виграє Америка вiйну чи навпаки, програє. Крiм бомби Буш стимулював цiлий ряд вiйськових проектiв, починаючи вiд нестандартних i малопрактичних засобiв для диверсiй i закiнчуючи розробкою автомобiлiв-амфiбiй.

Про дiяльнiсть Ванневара Буша написано чимало, недавно вийшла книга: G. Pascal Zachary. "Vannevar Bush, Engineer of the American Century". Але це зовсiм iнша, не занадто близька до Мережi iсторiя, де основне мiсце займає тема створення ядерної зброї. Для нас же зараз важливо зовсiм iнше: до яких висновкiв прийшов Ванневар Буш, перебуваючи на посадi радника президента Рузвельта по науцi i будучи iдеологом цiлого ряду вiйськових розробок. Ванневар Буш виклав свої погляди в записцi для президента: "Межа науки - нескiнченнiсть" (Science: The Endless Frontier), поданої в 1945 р.

Буш першим зрозумiв, що в мирний час потрiбно принципово iнша модель органiзацiї наукових дослiджень, чим для вiйськових умов. У той момент, коли вiйна ще тiльки наближалася до кiнця, вiн виношував iдею конверсiї науки, задумавши похитнути непорушнiсть будинку, побудованого власними руками. Це був досить мужнiй вчинок: створивши органiзацiйну структуру - назвемо її збройовою, з успiхом використану для створення бомби, вiн сам же став критикувати її, вважаючи, що вона не завжди оптимальна для розвитку мирної науки, особливо для перспективних наукових дослiджень.

Збройова модель насамперед припускає прiоритет визначених цiлей i задач, запропонованих вченими чи полiтиками (Буш називав їх milestones - верстовими стовпами). Головними елементами такої моделi є державне фiнансування i планування результатiв. Буш визнавав цi якостi важливими, але тiльки для екстремальних умов, а мирна модель науки повинна вiдрiзнятися вiд збройової приматом особистостi вченого i волi творчостi. Не випадково "золоте правило", що забезпечило успiх Кремнiєвої долини, звучить так: "Спочатку дiй, дозволу запитуй потiм", - i воно явно успадковує принципи Буша.

Не варто сперечатися з тим, що великi державнi програми, наприклад зв'язанi з дослiдженням космосу, не можуть використовувати iншу модель, крiм збройової, але для цiлого ряду випадкiв, коли не можна заздалегiдь розставити верстовi стовпи, як було з iнтернетом, потрiбно альтернативна модель, рушiйною силою якої є допитливiсть, пiзнавальний i особистий iнтерес учених. Корисний результат таких робiт спочатку не цiлком очевидний, але перспективно мисляча держава, як вважав Буш, зобов'язано фiнансувати i їх, не вимагаючи негайної вiддачi.

В наступнi роки життя показало, що збройова модель насправдi має iстотнi обмеження. Треба з жалем визнати, що дуже багато хто з числа тих, хто очолював роботи з iнформацiйних технологiй у нашiй країнi, перебували в полонi цiєї моделi i не бачили iншої. Протягом декiлькох десятилiть вони не змогли усвiдомити, у чому полягає специфiка предмета їхньої дiяльностi, i в результатi ми маємо те, що маємо. Недавно менi довелося побувати на однiй ритуальнiй зустрiчi екс-керiвникiв росiйських оборонних НДI, зв'язаних з iнформацiйними технологiями, де я з жалем переконався в тiм, що їхнi погляди i переконання не пiдданi нiяким змiнам нi при якому впливi мiнливого оточення.

Однак повернемося до Буша. Приведемо кiлька висловлень, афористично його погляди, що виражає, на роль особистостi вченого.

"Iндивiдуальнiсть для мене - усi. Я зроблю максимум можливого, щоб зняти будь-якi обмеження".

"Дайте людям грошi i волю, i вони повернуться до вас з чимось корисним".

"Сьогоднi усi розумiють, що авторами всiх чудових винаходiв є яскравi iндивiдуальностi, але при цьому рiдко задумуються про те, що для них потрiбно створювати вiдповiднi умови".

А от основнi тези, що ввiйшли в записку "Межа науки - нескiнченнiсть":

Трапилося так, що до того моменту, коли меморандум Буша був пiдготовлений, на змiну великому президенту США Франклiну Рузвельтовi прийшов Гаррi Трумен, що не вiдрiзнявся особливими талантами, а потiм почалася холодна вiйна i внутрiшньополiтична обстановка в країнi помiтно змiнилася. У нових умовах аж до 1957 р. концепцiя Буша була вiдкинута i майже забута.

Але коли самозаспокоєнiсть Америки була порушена успiхами радянської космонавтики, на полiтичному Олiмпi виявилися зовсiм iншi фiгури: в апаратi президента Дуайта Ейзенхауера тепер були полiтики нового поколiння - Нельсон Рокфеллер i Генрi Кiссiнджер. Вони усвiдомили значення науки для нацiональної безпеки i при виробленнi нової державної полiтики звернули свої погляди на роботи Буша. iстотний вплив на формування обновлених поглядiв на роль науки зробили виступи в Конгресi Джона фон Ньюмана. У пiдсумку 12 лютого 1958 р. було прийнято рiшення про створення у вiданнi Мiнiстерства оборони органiзацiї, вiдповiдальної за фундаментальнi дослiдження. Цiєю органiзацiєю стала ARPA (Advanced Research Projects Agency), зi складу якої в 1960 р. видiлилася чисто цивiльна органiзацiя NASA (National Aeronautics and Space Administration).

Статут ARPA ввiбрав у себе основнi iстини, якi проповiдував Буш. Створювана органiзацiя базувалася на наступних принципах:

На початковому етапi становлення мережних технологiй ця модель виявилася цiлком адекватнiй поставленим задачам, i результати не змусили себе чекати.

Але на цьому вплив Ванневара Буша на розвиток американської науки не закiнчилося, i ми можемо зараз знайти безлiч прикладiв визнання його праць. У вереснi 1998 р. комiтет з науки Конгресу США опублiкував меморандум "Розкриваючи наше майбутнє: напрямку нової нацiональної наукової полiтики" (Unlocking Our Future Toward a New National Science Policy
www.house.gov/science/science_policy_report.htm).
У ньому визначена на найближче десятилiття роль, що повинна грати держава в розвитку науки. Документом визнається, що основою державної полiтики стосовно науки залишаються погляди Ванневара Буша, вираженi в записцi "Межа науки - нескiнченнiсть".


Переклад з росiйської Малашок Т.I.
Матерiали опублiкованi з дозволу редакцiї сайту "Виртуальный компьютерный музей"
Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi