Русский      English

Винахiдник мишi, але не тiльки
Леонiд Черняк

Якщо комусь вiдоме iм'я американського вченого Дага Енгельбарта (Douglas чи Doug Engelbart), те, iмовiрнiше всього, воно асоцiюється тiльки з мишею - самим популярним манiпулятором для керування курсором. Вiрно, саме вiн i придумав, i назвав пристрiй "мишею". Миша принесла йому i славу, i нагороди, але, на жаль, тiльки через тридцять рокiв пiсля її народження. Патент на мишу, термiн дiї якого зараз уже вичерпаний, виявився вкрай невдало складеним: вiн поширювався не власне на iдею манiпулятора, а всього лише на механiзм зчитування координат за допомогою двох ортогонально розташованих колiс. Сучаснi мишi мають iншi механiзми зчитування, i тому компанiї, якi їх випускали, вiльнi вiд яких-небудь зобов'язань перед винахiдником. Як отут не згадати прагматичного американця Зингера, що запатентував голку з вушком в вiстрi, чим забезпечив собi патентнi винагороди незалежно вiд будови швейної машини. Досить довго суспiльна думка зв'язувала появу мишi з лабораторiєю XeroxPARC чи першими ж моделями комп'ютерiв компанiї Apple. Це справедливо в тiм сенсi, що у велике життя миша ввiйшло саме вiдтiля, однак придумана вона була аж нiяк не там. Публiчне визнання авторства за Енгельбартом вiдбулося тiльки в 1998 р., коли йому була присуджена премiя Lemelson-MIT Prize. Її грошове вираження - 500 тис. дол., i вона заснована для нагородження за видатнi винаходи.

   
  Iдеї Дага Енгельбарта набагато випередили час  

Практично одночасно вiдбулася ще одна знаменна подiя - присудження Енгельбарту асоцiацiєю Association for Computing Machinery (ACM) премiї iменi Алана Тьюринга. Цю куди бiльш скромну (всього 25 тис. дол.) нагороду iнодi, однак, називають Нобелiвською премiєю в областi обчислювальної технiки. Вона стала академiчним визнанням iнших фундаментальних робiт ученого, що стали iдейною основою для ряду ключових технологiй у сучасних обчислювальних системах, iнтерактивних засобах i комп'ютерних мережах.

У розмiрах двох премiй зримо виражається ставлення суспiльства до заслуг таких вчених i винахiдникiв, як Даг Енгельбарт. На порядок вище виявилася в матерiальному вираженнi оцiнка винаходу, що став лише частковим результатом загальної роботи, що велася наприкiнцi шiстдесятих рокiв у створеному цим ученим дослiдницькому центрi в Stanford Research Institute (SRI) Стенфордського унiверситету.



Iсторiя мишки

Розповiдаючи про Енгельбарта, доводиться все-таки почати з мишi, причому не стiльки для вiдновлення iсторичної справедливостi, скiльки для того, щоб стали зрозумiлiшими обставини, при яких манiпулятор з'явився. Очевидно головне: цей пристрiй став не випадковим винаходом, а був створений в результатi серйозної i методичної роботи. В iнтерв'ю, даному журналу SuperKids, Енгельбарт пiдкреслив, що миша була усього лише скромною частиною бiльш значного проекту, нацiленого на створення засобiв, що розширюють можливостi людського iнтелекту (augmenting human intellect).

Прагнучи створити, можливо, першу у свiтi iнтерактивну систему для роботи з текстами i зображеннями, Енгельбарт та iншi спiвробiтники SRI прийшли до висновку, що жоден з манiпуляторiв, що були до того часу, (свiтлове перо, джойстик та iн.) не вiдповiдає їх вимогам. Щоб знайти пiдходи до iдеального, був виконаний аналiз можливостей манiпуляторiв рiзних типiв (у тому числi керованих стопою чи колiном) i побудована таблиця властивостей, на зразок Перiодичної системи елементiв. Уже на основi цiєї таблицi аналiтично були виведенi необхiднi параметри ще не iснуючого на той час пристрою. Вiн i став мишею.

Перший екземпляр такого манiпулятора був виготовлений iнженером Бiллом Iнглишем (Bill English), а програми для нього написав Джефф Рулифсон (Jeff Rulifson). Частково роботи зi створення мишi спонсировались Нацiональним космiчним агентством (NASA). На його замовлення були проведенi порiвняльнi випробування рiзних пристроїв, i хоча миша продемонструвала абсолютну перевагу, але - така iронiя долi - у силу своєї вiдомчої специфiки NASA втратило до цього манiпулятора iнтерес: адже вiн не мiг працювати в невагомостi.



Ванневар Буш i Даг Енгельбарт

Саме вони стоять першими в рядi фахiвцiв в областi iнформацiйної технологiї, чия наукова дiяльнiсть в англiйськiй мовi може бути позначена словом visionary. На жаль, у росiйськiй мовi немає такого вдалого слова - можна сказати, що це i мислитель, i провидець, однак учений, але нiяк не фантаст. Звичайно цi мислителi не зв'язанi безпосередньо з виробництвом, а вiдiграють роль академiчних професiоналiв, що дивляться вперед. Вплив таких людей на прогрес величезний по своїй значимостi, але має непрямий чи опосередкований характер.

Даг Енгельбарт став послiдовником i спадкоємцем Ванневара Буша насамперед тому, що двох учених поєднувало розумiння комп'ютера як iнструмента для розширення iнтелектуальних можливостей людини; у цьому особливiсть їхньої позицiї. На зорi обчислювальної технiки iснувало два полюси в розумiннi ролi комп'ютера: на одному були "технiки", яких займали прагматичнi проблеми (рiшення iнженерних i наукових задач), на iншому - "романтики", що мiркували на теми, так чи iнакше зв'язанi з розумнiстю машини, i якi шукали вiдповiдi на питання: " Чи може машина думати?". I Буш, i тим бiльше Енгельбарт займали серединну позицiю: вони бачили майбутнє в системах "людина - машина", де людинi, i тiльки їй, вiддана творча iнiцiатива, а роль комп'ютера полягає в тiм, щоб бути асистентом.

Чи були цi вченi знайомi особисто - невiдомо, але ми знаємо, що наприкiнцi сорокових рокiв Енгельбарт прочитав знамениту статтю Буша "As We May Think", де той виклав своє бачення майбутнього iнформацiйного помiчника, вибравши як iлюстрацiю гiпотетичну машину Memex. Про цю машину i про Ванневара Буша можна прочитати статтю, опублiковану в PC Week/RE № 17/98.

Ця iдея створення машини, що сприяє людинi в його iнтелектуальнiй дiяльностi, стала для Енгельбарта керiвною на всi наступнi роки. Через двадцять рокiв пiсля опублiкування статтi у своїх практичних роботах вiн зумiв реалiзувати цiлий ряд властивостей, задуманих Бушем у Memex, але при цьому пiшов ще далi. Енгельбарт не просто створив iзольовану машину, орiєнтовану на iндивiдуального користувача, - вiн побачив у мережi комп'ютерiв можливiсть для корпоративної роботи колективу.



Вибiр власного шляху

Iнженерна кар'єра Енгельбарта почалася в 1948 р. пiсля закiнчення Унiверситету штату Орегон у лабораторiї, що згодом увiйшла до складу NASA. Там аж до 1955 р. вiн займався радарними системами, i насамперед системами вiдображення iнформацiї. Зрозумiло, що в ту пору на екран радара зображення виводилося без цифрової обробки. I можливо, що саме Енгельбарту одному з перших у свiтi спало на думку про об'єднання комп'ютера з екраном для виводу тестової iнформацiї й оцифрованих зображень. Сьогоднi це здається тривiальним, але до широкого поширення дисплеїв залишалося ще не менше 10 рокiв.

Тодi ж Енгельбарту вперше довелося зштовхнутися з тим, що постiйно переслiдувало його багато рокiв: iдеї вченого, на десятилiття випередили свiй час, не могли бути зрозумiлi iншими. Даг Енгельбарт зi смутком згадує, як вiн бився, намагаючись пояснити свої погляди на комп'ютер у самих рiзних iнстанцiях, але скрiзь одержував вiдмову. Вiн дiйшов до самого Девiда Паккарда (David Packard) у компанiї Hewlett-Packard, але навiть i той не визнав цi iдеї корисними для своєї фiрми.

Залишалося одне - знайти кошти для органiзацiї власної лабораторiї. I вона була створена за назвою Augmentation Research Centre (ARC) у дослiдницькому iнститутi Stanford Research Institute (SRI) Стенфордського унiверситету.

Глобальною темою лабораторiї стали технiчнi засоби для кооперативної дiяльностi CSCW (Computer Supported Co-operative Work); тепер ми називаємо це програмним забезпеченням для корпоративної дiяльностi (groupware). В опублiкованiй тодi статтi "Працюємо разом" ("Working Together") Енгельбарт так сформулював свою задачу: "створити умови для асинхронної роботи груп людей, розподiлених географiчно".

   
  Найперша "миша"  

Вдумайтеся: кiнець п'ятидесятих - початок шiстдесятих, СРСР ще не вiдстає вiд США в обчислювальнiй технiцi. Кому тодi в голову могла прийти така зухвала iдея? Але ще бiльш уражає гасло, пiд яким Енгельбартом велася робота: "Augmentation not automation". Спробуємо в ньому розiбратися. Слову "augmentation" вiдповiдає росiйському "збiльшення", "прирiст". Тим самим Енгельбарт пiдкреслював, що вiн не йде по прийнятому в ту пору в академiчному спiвтовариствi шляху автоматизацiї (штучний iнтелект, автоматизацiя перекладу й iншi спроби замiщення людини комп'ютером; усерйоз говорили про комп'ютери, що складають музику i вiршi). Час показав, що цей напрямок при своїй привабливостi для величезної бiльшостi академiчно орiєнтованих учених - дорога якщо не в тупик, то вже точно на бокову колiю.

Енгельбарт дивився на життя зовсiм iнакше: вiн не намагався замiнити людину комп'ютером, уже тодi прекрасно розумiючи значення подiлу функцiй мiж машиною i людиною. Свої погляди вiн втiлив у створенiй їм системi NLS (On-Line System).

У число основних функцiй NLS увiйшли:

Цi функцiї неможливо було реалiзувати тими засобами, що малися в розпорядженнi вчених. Тому Енгельбарту довелося створити цiлий ряд iнших програмних i апаратних засобiв, що сьогоднi стали класикою:

NLS будувалася за принципом ETLANTU (Easy To Learn And Natural To Use), тобто "легко вивчити i просто використовувати". Але, звичайно, головне в системi - iдея створення iнтегрованого iнтерактивного вiзуального середовища, адаптованого до нестаткiв користувача. У ту пору доступ до комп'ютера мали тiльки програмiсти, але навiть i вони тодi працювали "через вiконце", здаючи перфокарти i перфострiчки й одержуючи назад багатометровi роздрукiвки результатiв i лiстинги програм.

Публiцi NLS була вперше представлена в 1968 р. на Осiннiй об'єднанiй комп'ютернiй конференцiї (Fall Joint Computer Conference). Саме там вiдбувся дебют основних складових системи, включаючи мишу. Вiдзначимо, що все це вiдбувалося в режимi телеконференцiї мiж залом i лабораторiєю ВSRI.



"Сибiрське заслання"

У наступнi роки життя Енгельбарта складалася невдало. Щось не ладилося в роботi колективу його лабораторiї, i значна частина спiвробiтникiв пiшла в XeroxPARC, яка бурхливо розвивалася , у пожежi згорiв будинок, де жила родина, нарештi, сам вiн важко занедужав, i лiкарi скептично ставилися до можливостi видужання. Чимало для однiєї людини, але вiн вистояв. Зрештою Енгельбарт змушений був шукати роботу в приватних фiрмах, оскiльки йому не удалося одержати фiнансування як незалежному дослiднику. Вiн неохоче розповiдає про цей перiод життя, а в одному телевiзiйному iнтерв'ю назвав його "засланням у Сибiр".

Однак вiн продовжував спiлкуватися зi своїми послiдовниками. Деякi бесiди його зафiксованi i становлять живий iнтерес. Пiсля появи Apple II мiж Енгельбартом i Стивом Джобсом вiдбулася гостра розмова, де приводом для розбiжностi стало ставлення до мережi. Джобс стверджував, що вся обчислювальна потужнiсть повинна бути зосереджена на робочому столi. Енгельбарт тодi доводив перевагу того, що ми зараз називаємо мережним пiдходом. Вiдомо, чия точка зору перемогла тодi, i зрозумiло, чому Стив Джобс був правий. Але зрозумiло й iнше: без мережi персональний комп'ютер не можна сьогоднi визнати повноцiнним, - так що i Даг Енгельбарт виявився правий. Загалом, як в однiй схiднiй притчi - "i ти, жiнка, теж права".



Спiзнiле визнання

Наприкiнцi 80-х рокiв життя Енгельбарта стало змiнюватися до кращого: його заслуги, хоча i з запiзненням, сталi знаходити суспiльне визнання. До одержання самих значних премiй, про якi говорилося вище, Даг Енгельбарт був визнаний гiдним ще цiлого ряду нагород i звань:

Вражає не тiльки кiлькiсть офiцiйних нагород, але i те, що Енгельбарта як свого iдейного натхненника визнають дуже багато хто, i одним з перших це зробив Тед Нельсон, батько сучасного гiпертексту.

Скотту Макнили, одному з керiвникiв SUN Microsystems, належать наступнi слова: "Даг став пiонером у мережних технологiях у тi часи, коли цим ще нiхто не займався". Може бути, саме тут криється розгадка походження таємничої мантри компанiї SUN, що стала її девiзом ще в далекому 1982 р.: "The Network is the Computer" ("Мережа - це комп'ютер"). Зараз, коли роль мережних технологiй стала зрозумiла всiм, цей девiз майже втратив свою загадковiсть, а сiмнадцять рокiв тому усе було далеке не так очевидно, i вiн здавався якоюсь мiстикою.

Вiдомо, що iсторiя компанiї SUN iде коренями саме в Стенфордський унiверситет (SUN - абревiатура вiд Stanford University Network), i там же з кiнця п'ятидесятих Енгельбарт протягом 20 рокiв працював у SRI, - так що наступнiсть не викликає сумнiву.

Зараз Енгельбарту вже далеко за сiмдесят, але вiн зберiгає вiдданiсть своїй справi, створив i очолює невеликий дослiдницький iнститут, названий їм Bootstrap. Якщо хтось не знає, то буквально це слово означає "витягування за власнi шнурки", а в додатку до операцiйних систем воно визначає метод поетапного завантаження, рух вiд меншого до бiльшого. У даному випадку передбачається, що цей iнститут може бути мiсцем, де збираються представники всiх спецiальностей, зв'язаних з iнформацiйними технологiями.

Життєвий шлях Дага Енгельбарта пiдтверджує вiдому iстину: удача i визнання рiдко супроводжують першовiдкривачiв. В iсторiї науки i технiки є завиднi виключення, але частiше "сiють" однi, а "пожинають плоди" зовсiм iншi, i прикладiв тому можна навести безлiч. Енгельбарт був один раз названий людиною, що зробила бiльше усiх для появи персонального комп'ютера, але, заробила на цьому менше усiх. Що ж - цинiчно, але точно.


Переклад з росiйської Малашок Т.I.
Матерiали опублiкованi з дозволу редакцiї сайту "Виртуальный компьютерный музей"
Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi