Лiдер комп'ютерної промисловостi в Українi
Мапа музею
Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi

Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш"

НВО "Електронмаш"
Розповiдає С.С.Забара
Iлюстрацiї   Додатковi матерiали

Лiдер комп'ютерної промисловостi в Українi

Iсторiя Київського науково-виробничого об'єднання "Електронмаш" починається з 1960 року на Київському заводi "Радiоприлад" (органiзацiя п/я 62), де у цей час було розпочато виробництво обчислювальних машин: керуючої машини широкого призначення (КМШП), що згодом одержала назву "Днепр" i електронної машини для розкрою тканин ЕМРТ.

На "Радiоприладi" був створений спецiальний пiдроздiл для виробництва цифрових ЕОМ, який очолив Микола Iванович Кирилюк. У складi пiдроздiлу було спецiальне конструкторське бюро (начальник Л.Пасеков) i цех з виробництва ЕОМ (начальник цеху О.Шустер). Першi зразки КМШП виготовлялися по госпдоговору з Iнститутом кiбернетики АН УРСР, серiйне виробництво розпочалося з 1962 року. До цього часу пiдроздiл уже мав усе для здiйснення повного технологiчного циклу виготовлення ЕОМ.

У числi перших заводчан, хто освоював зовсiм нову i незвичайну справу були М.С.Галузинський, О.О.Сладков, С.М.Булка, Г.А.Булка, В.С.Калiнiн, Ю.А.Далюк, С.I.Самарський, А.Ю.Пилипчук, В.А.Бойко, А.I.Чередник, якi згодом стали керiвниками пiдроздiлiв i головними розроблювачами.

1 сiчня 1965 р. офiцiйно був створений Київський завод обчислювальних i керуючих машин (ОКМ) на базi окремих пiдроздiлiв "Радiоприладу". До складу заводу ОКМ був переданий виробничий корпус, який саме зводився на окремо видiленому майданчику, три цехи (складальний, механiчний, налагоджувальний) та СКБ. З березня 1965 р. пiсля передислокацiї пiдроздiлiв завод фактично приступив до виробничої дiяльностi. Тому ж року директором заводу було призначено Аполлiнарiя Федоровича Незабитовського, iз дiяльнiстю якого пов'язанi роки становлення i розвитку заводу. Головним iнженером у тi роки (1966-1971) був В'ячеслав Петрович Сергеєв.

Iз самого початку заводу була визначена спецiалiзацiя в основному у галузi керуючих машин, тобто машин для автоматизацiї керування виробництвом, технологiчними процесами i машин для iнженерних розрахункiв. Така спецiалiзацiя наклала вiдбиток на особливостi технiчних i математичних засобiв, якi випускалися на заводi: процесорна частина ЕОМ орiєнтувалася на роботу в реальному масштабi часу, периферiйнi пристрої - на обслуговування об'єктiв автоматизацiї. Звiдси велика рiзноманiтнiсть спецiалiзованих проблемно-орiєнтованих пристроїв, пристроїв зв'язку з об'єктом (ПЗО), спецiальних пристроїв введення i реєстрацiї iнформацiї. Це була нова технiка, уперше розроблювана та освоювана у країнi. I як завжди у будь-якiй пiонерськiй справi головною проблемою були кадри, люди здатнi генерувати iдеї i втiлювати їх у життя, або як тодi говорилося "у метал". Крiм невеликого числа молодих спiвробiтникiв, якi перейшли з "Радiоприладу", вдалося запросити декiлькох квалiфiкованих фахiвцiв (в основному у вiцi ледь бiльш 30 рокiв) iз Сєверодонецька (В.А.Афанасьєв, В.П.Сергеєв, А.I.Войнаровський, Б.А.Аптекман), iз Мiнська (Е.I.Сакаєв, В.Н.Харитонов), iз Казанi (Ю.М.Ожиганов, Ю.М.Краснокутський), з ОЦ АН УРСР (С.С.Забара). Цей перелiк наведено тiльки для того, щоб показати як починаючи буквально з купки фахiвцiв завдяки зусиллям керiвництва заводу i, звичайно, при сильнiй державнiй пiдтримцi був створений iнженерний кiстяк найбiльшого в Українi i головного в СРСР об'єднання по виробництву засобiв керуючої обчислювальної технiки.

Користь вiд будь-якої iдеї або розробки визначається при її практичному використаннi. Мало розробити та органiзувати серiйне виробництво виробу, треба ще застосувати його так, щоб закладенi у ньому можливостi давали максимальну вiддачу. Крiм того, у процесi впровадження та експлуатацiї виробу, виявляються його слабкi сторони, що дозволяє його удосконалити. Згадує заступник головного iнженера НВО "Електронмаш", а у шiстдесятi роки молодий фахiвець, А.Ю.Пилипчук.

"Практично одночасно з початком виробництва КМШП на заводi був створений вiддiл впровадження, який очолив випускник Київського полiтехнiчного iнституту Олексiй Олексiйович Сладков. Це був колектив справжнiх ентузiастiв. Своє завдання вони бачили не тiльки у тому, щоб впроваджувати наявнi технiчнi i програмнi засоби, а й у тому, щоб формулювати вимоги до нових засобiв, необхiдних для автоматизацiї реальних об'єктiв.

Яскравим прикладом, який характеризує стиль роботи колективу заводу у той час, може служити робота над темою "Вихор", яку очолював О.О.Сладков. У 60-i роки бурхливо розвивалася радянська космiчна програма. У цей час СРСР був безумовним лiдером у освоєннi космiчного простору. Вперше у космос був запущений штучний супутник Землi, вперше у космосi побувала людина. Почалася пiдготовка до польоту космiчних апаратiв до Мiсяця.

Темою "Вихор" передбачалася розробка системи автоматизацiї випробувань маршових двигунiв космiчних апаратiв, призначених для польоту до Мiсяця. Завдання полягало в зборi за короткий час (до 300 сек.) великої кiлькостi iнформацiї з датчикiв, установлених на двигунi i наступнiй обробцi цiєї iнформацiї вже не в реальному масштабi часу.

У якостi ядра системи була обрана ЕОМ "Днепр". Її довелося iстотно модернiзувати. Була удосконалена система переривань, розширена оперативна пам'ять iз 512 до 4096 26-ти розрядних слiв, розроблений ряд пристроїв зв'язку з об'єктом. До осенi 1965 року всi вироби по темi "Вихор" були виготовленi i поставленi у КБ Головного конструктора космiчних систем, що знаходилося у м. Пiдлипки Московської областi. Тут же крiм пiдроздiлiв, якi займаються розробкою космiчних апаратiв i систем, знаходився, як нам пiзнiше стало вiдомо i центр керування космiчними польотами (ЦКП).

Перше вiдрядження у цю органiзацiю запам'яталося на все життя. Саме усвiдомлення того, що ти знаходишся там, де здiйснюються вперше у iсторiї людства грандiознi справи по освоєнню космосу, було хвилюючим. Крiм того було почуття гордостi, що i ти якось причетний до цих справ i почуття великої вiдповiдальностi за доручену тобi роботу.

Роботи по системi були успiшно завершенi у встановленi термiни. Її впровадження дозволило iстотно скоротити термiни випробувань маршових двигунiв для "луникiв". I у тому, що Радянський Союз першим здiйснив полiт космiчних апаратiв до Мiсяця, облiт i фотографування зворотного боку Мiсяця, м'яку посадку апарата на Мiсяць є i часточка нашої працi."

Приблизно у тi ж роки машини "Днепр" були поставленi на Днiпродзержинський металургiйний комбiнат, металургiйний комбiнат iм. Iллiча у м. Ждановi, Горлiвський азотно-туковий комбiнат, Хiмкомбiнат "Бунаверке" (НДР), льотно-iспитовий полiгон у м. Жуковському, до ЦАГI i до багатьох iнших органiзацiй.

Надалi при розвитку лiнiї АСОТ i СМ ЕОМ системнi роботи з впровадження керуючих комплексiв на технологiчних об'єктах було передано з об'єднання до спецiалiзованих органiзацiй Мiнiстерства приладобудування СРСР. При мiнiстерствi було органiзовано спецiальне головне управлiння "Союзавтоматика", а на Українi цими проблемами займався Iнститут автоматики i СКБ "Спецавтоматика".

В iнститутi периферiйного устаткування НВО "Електронмаш" почали розвиватися роботи з розробки та освоєння широкої номенклатури зовнiшнiх пристроїв: накопичувачiв на магнiтних дисках i стрiчках, алфавiтно-цифрових i графiчних екранних пультiв, друкуючих пристроїв, графобудiвникiв, пристроїв введення графiчної iнформацiї, пристроїв реєстрацiї сейсмiчної iнформацiї, мультиплексорiв передачi даних.

Крiм традицiйних електронних пристроїв у рядi цих виробiв були присутнi вузли точної механiки, якi задовольняли вимогам дiючих мiжнародних стандартiв. Це був ще один етап навчання, розробки, освоєння у виробництвi.

Спецiально були створенi цех точної механiки, iспитовий полiгон, розвинуто iнструментальний цех. Але як згадує начальник ОТК Ю.М.Краснокутський, iз жодним видом виробiв вiн i розроблювачi не провели стiльки безсонних ночей i днiв на випробуваннях i доробках, як iз механiчними зовнiшнiми пристроями. Але кращий iз них пристрiй паралельного друку (головний розроблювач Л.Д.Шабас, О.А.Лорман) побив усi рекорди по довголiттю випуску на заводi.

Керiвництво НДIП (С.С.Забара) проявило цiнну iнiцiативу по розвитку робiт у галузi автоматизацiї найбiльш рутинних iнженерних робiт i виробничих процесiв, про що буде сказано нижче. У всiх автоматизованих технологiчних системах у якостi центральної машини використовувалися ЕОМ власного виробництва, але у всiх випадках доводилося здiйснювати розробку спецiалiзованих виконавчих пристроїв. Цi роботи виконувалися у тiсному спiвробiтництвi НДIП, вiддiлу головного технолога i вiддiлу автоматизацiї i механiзацiї заводу.

Освоєння серiйного випуску широкої номенклатури засобiв обчислювальної технiки, рiзноманiтної по конструкцiї i елементнiй базi стало можливим завдяки напруженiй роботi заводських служб пiдготовки виробництва: вiддiлiв головного технолога, механiзацiї та автоматизацiї, конструкторського бюро нестандартного устаткування. Була виконана реконструкцiя i технiчне переозброєння основних цехiв по вимогам новiтнiх технологiй iз використанням автоматизованих систем керування технологiчними процесами АСУ ТП, верстатiв iз програмним керуванням, автоматизованих виробничих дiлянок. Поряд iз модернiзацiєю традицiйних цехiв (каркасно-зварювального, гальванiчного, малярки, механiчного, столярного та iн.) особлива увага придiлялася складальним i налагоджувальним цехам.

Цех друкованих плат, один iз найважливiших у складальному виробництвi пройшов декiлька етапiв реконструкцiї. Були запущенi АСУ ТП гальванiчної обробки друкованих плат, АСУ ТП проектування фотошаблонiв i свердлiння, автомати контролю полiв по всiй поверхнi друкованих плат, лiнiї багатошарових плат. Цех i його технологи були визнанi кращими у галузi у чому чимала заслуга заступника головного технолога Е.Ш.Лейбмана, начальника лабораторiї Л.М.Карачунської, начальникiв цехiв З.С.Борщевської, А.Л.Бурячека, В.С.Бартева.

Окремо був побудований корпус для монтажу блока елементiв i їх контролю. Монтаж виконувався шляхом набивання елементiв на друковану плату за допомогою програмно-керованих автоматiв iз наступною пайкою хвилею.

Багато зусиль було витрачено на створення ефективної системи вихiдного контролю. Вихiдний контроль блокiв елементiв високої складностi є дуже важкою науково-технiчною проблемою, яка була вирiшена створенням проблемно-орiєнтованого комплексу "КОДIАК". Ця система контролю одержала визнання i широке поширення у багатьох органiзацiях країни. Вона заслуговує того, щоб на нiй зупинитися декiлька докладнiше.

Одним з основних способiв забезпечення високої ефективностi виробництва складної радiоелектронної апаратури є автоматизацiя контрольно-наладочних операцiй. Ускладнення об'єктiв контролю (блоки елементiв iз ВIС, що працюють на частотi бiльш 40 Мгц i мають бiльш 100 виводiв) обумовили сучасну тенденцiю переходу вiд локальних автоматiв до контрольно-вимiрювальних систем, якi гарантують необхiдну продуктивнiсть, дiагностику, вiрогiднiсть i моральну живучiсть системи. Обов'язкова умова при створеннi таких систем - можливiсть модифiкацiї складу апаратури i програмного забезпечення з метою гнучкого пристосування до об'єктiв контролю рiзних типiв.

Багатотермiнальний комплекс "КОДIАК" складався iз центральної ЕОМ СМ4 i ряду пристроїв контролю логiчних i аналогових блокiв.

Впровадження у виробництво комплексу "КОДIАК" дозволило радикально вирiшити проблему бездефектностi блокiв елементiв, а разом iз нею - скорочення циклу налагодження всiх типiв ЕОМ i їхньої надiйної роботи у споживача.

У розробку комплексу "КОДIАК", крiм уже згаданих спiвробiтникiв НДIП, великий внесок зробив професор Київського полiтехнiчного iнституту Романкевич Олексiй Михайлович (теоретична частина).

Провiдний монтаж складальних панелей також проводився пiд контролем автоматизованої системи з наступною автоматичною перевiркою зв'язкiв, що забезпечувало стовiдсоткову гарантiю безпомилковостi.

Машиннi комплекси у цiлому проходили тестування, термiчне випробування i тимчасовий прогiн, а також перiодичнi випробування на всi види зовнiшнiх впливiв. Дана технологiя дозволила довести стабiльний випуск складних машинних комплексiв до чотирьох iз половиною тисяч на рiк.

Керiвництво службами пiдготовки виробництва бiльше двадцяти рокiв виконував заступник головного iнженера об'єднання Василь Данилович Єсиненко.

У заслугу об'єднання "Електронмаш" потрiбно вiднести також те, що воно широко поширювало свiй досвiд i надавало пiдтримку великому числу створюваних пiдприємств на Українi.

У 1986 р. через хворобу залишив об'єднання Аполлiнарiй Федорович Незабитовський. З 1986 по 1990 р. генеральним директором об'єднання був Арнольд Григорович Назарчук, а з переходом його на роботу до Київської Мiськради об'єднання очолив Вiктор Iванович Мова.

Вiктор Iванович велику частину свого трудового життя вiддав заводу. Вiн багато зробив для розвитку соцiальної сфери i виробництва. Будучи з 1987 року головним iнженером безпосередньо керував створенням i впровадженням у виробництво СМ1814, СМ1425, СМ1702 i персональних ЕОМ. Його енергiйна дiяльнiсть дозволила зберегти "Електронмаш", основнi кадри фахiвцiв.

За короткий перiод "Електронмаш" пройшов шлях, аналогiв якому не багато в вiтчизняному приладобудуваннi. Ми вiдзначимо тiльки основнi вiхи розвитку пiдприємства.

1965 р. - освоєно виробництво перших в СРСР машин на напiвпровiдникових приладах "Днепр" i ЕМРТ, якi ранiше виготовлялися "Радiоприладом".

1966 р. - пiдприємство стало до виробництва машини для iнженерних розрахункiв - "МИР-1". Машина експонувалася на мiжнароднiй виставцi "Iнтероргтехнiка 66" i була закуплена фiрмою IBM.

1967 р. - ЕОМ "Днепр" демонструвалася на Лейпцiгському мiжнародному ярмарку; почалися першi поставки машини "Днепр" на експорт.

1968 р. - завершено розробку i розпочато випуск машини "Днепр-2", призначеної для вирiшення широкого кола завдань: планово-економiчних, iнженерних, керування виробничими процесами, обробки даних; здiйснен_ експортн_ поставки ЕМРТ-2 у ряд капiталiстичних i соцiалiстичних країн.

1969 р. - на базi "Днепр" створено прес-центр на виставцi "Автоматизацiя-69"; освоєно випуск ЕОМ "Каштан" для автоматизацiї розкрою партiї матерiалу на заготiвки з облiком вимоги асортименту.

1970 р. - освоєно випуск перших моделей Агрегатної системи засобiв обчислювальної технiки АСОТ М3000.

1971 р. - Завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

1972 р. - Завод перетворено у Виробничо-технiчне об'єднання "Електронмаш"; при Об'єднаннi створено Науково-дослiдний iнститут периферiйного устаткування (НДIП); освоєно випуск першої в СРСР ЕОМ на iнтегральних схемах М4000.

1973 р. - завершено розробку та освоєно випуск керуючого обчислювального комплексу М4030.

1974 р. - освоєно випуск ЕОМ М6000 i М4000; у складi об'єднання створено завод засобiв обчислювальної технiки у м.Глуховi.

1975 р. - великий успiх комплексу М4030 на виставцi "Iнтероргтехнiка-75", понад 100 позитивних вiдгукiв вiд провiдних фiрм свiту.

1976 р. - колектив Об'єднання нагороджено пам'ятним знаком "За трудову доблесть у дев'ятiй п'ятирiчцi"; групу спiвробiтникiв об'єднання удостоєно Державної премiї УРСР за розробку та освоєння комплексу М4030. (А.Ф.Незабитовський, С.С.Забара, В.А.Афанасьєв, Е.I.Сакаєв, В.М.Харитонов, Ю.М.Ожиганов, А.Г.Мельниченко).

1977 р. - завершено розробку та освоєно випуск керуючого комплексу М4030-1;

1978 р. - завершено розробку i розпочато випуск моделей мiжнародної системи малих ЕОМ - СМ ЕОМ, освоєно виробництво СМ3.

1979 р. - розпочато випуск чергової моделi СМ ЕОМ - СМ4; освоєно виробництво цiлого ряду периферiйних пристроїв, розроблених НДIП: алфавiтно-цифровий друкуючий пристрiй (АЦДП), пристрої пам'ятi на магнiтних стрiчках i жорстких дисках, накопичувачi на гнучких магнiтних дисках, пристрiй введення графiчної iнформацiї, пристрiй реєстрацiї сейсмiчної iнформацiї, графiчний дисплей.

1980 р. - за високi трудовi показники Об'єднанню присвоєно iм'я В.I.Ленiна; на базi М4030-1 створена АСУ для обслуговування Московської олiмпiади; за розвиток експортних поставок обчислювальної технiки i товарiв народного споживання, а також за зм_цнення зв'язкiв iз закордонними країнами Об'єднання нагороджено мiжнародною премiєю "Золотий Меркурiй"; завершено розробку та освоєно випуск системи автоматизацiї проектування у радiоелектронiцi (конструкторське проектування) АРМ 2-01.

1981 р. - за розробку та органiзацiю серiйного випуску обчислювальних комплексiв СМ3 i СМ4 групу працiвникiв Об'єднання удостоєно Державної премiї СРСР. (А.Ф.Незабитовський, В.А.Афанасьєв, С.С.Забара); велика група спiвробiтникiв об'єднання нагороджена орденами i медалями. Генерального директора об'єднання А.Ф.Незабитовського удостоєно звання Героя Соцiалiстичної Працi; розпочато випуск мiнi-ЕОМ СМ1800.

1982 р. - завершено розробку та освоєно виробництво автоматизованої системи проектування у радiоелектронiцi (мiкропрограмне проектування) - АРМ 2-05.

1983 р. - завершено розробку та освоєно випуск нової моделi системи СМ ЕОМ-М1420; на базi моделей СМ ЕОМ проведено автоматизацiю виробництва найважливiшої новобудови п'ятирiчки - Новооскольського металургiйного комбiнату.

1984 р. - групу працiвникiв Об'єднання удостоєно Державної премiї УРСР за розробку автоматизованого комплексу дiагностичного контролю складних блокiв електронної апаратури - системи КОДIАК (В.П.Сидоренко, М.С.Берштейн, О.Д.Руккас).

1985 р. - завершено розробку та освоєно нову модель СМ ЕОМ - СМ 1420-1.

1986 р. - завершено розробку СМ1425; комплекс АРМ2-01 вiдзначено золотою медаллю Лейпцiгського мiжнародного ярмарку i вищою нагородою ВДНГ УРСР - Дипломом Пошани; ЕОМ СМ1800 з успiхом працює на дрейфуючiй станцiї "Пiвнiчний полюс 28".

1987 р. - закiнчено розробку i розпочато виробництво нової моделi СМ ЕОМ для експлуатацiї у важких промислових умовах СМ1814.

1988 р. - завершено розробку персональних комп'ютерiв "Поиск-1" та "Нивка".

1989 р. - завершено розробку керуючого обчислювального комплексу СМ1702; розпочато випуск СМ1425.

1990 р. - завершено розробку i розпочато виробництво учбово-iнформацiйного комплексу "УИК-1".

1991 р. - розробка ЕОМ "Поиск-2" i "УИК-2"; початок серiйного випуску СМ1702.

1992 р. - початок виробництва "УИК-2".

1993 р. - розробка та освоєння масового серiйного виробництвi декiлькох типiв електронних касових апаратiв i механiзмiв друку до них.

1994 р. - продовження масового випуску касових апаратiв, розробка та серiйний випуск комп'ютерних класiв для шкiл.



Додатковi матерiали по темi

Первiсток комп'ютерного машинобудування в Українi - науково-виробниче об'єднання "Електронмаш"  ›››
New"IНПАРКОМИ" просяться у свiт  ›››

Iлюстрацiї по темi

НВО "Електронмаш"
Незабитовський Аполлiнарiй Федорович
Керуюча машина широкого призначення "Днепр" Керуюча обчислювальна машина "Днепр-2"
Керуючий обчислювальний комплекс "M4030-1" Керуючий обчислювальний комплекс "СM-4"
Вченi Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова АН УРСР Пристрiй паралельного друку АЦДП "СМ 6315"
Мова Вiктор Iванович Забара Станiслав Сергiйович
Єсиненко Василь Данилович Автоматизована дiльниця монтажу
В.Н.Харитонов, А.Д.Шабас Е.I.Сакаєв, Ю.М.Ожиганов
Група провiдних розроблювачiв АРМ в радiоелектронiцi В.А.Афанасьєв, Ю.М.Краснокутський, А.Ю.Пилипчук
Про себе, своїх вчителiв та товаришiв розповiдає ветеран НВО "Електронмаш" Станiслав Сергiйович Забара