English      Русский


Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні пристрої. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

"Днепр" - перша вітчизняна напівпровідникова управляюча машина широкого призначення

Версія для друку всього разділу
Із спогадів Б.М.Малиновського, заступника з наукової частини директора Обчислювального центру АН УРСР В.М.Глушкова в 1957-1961 рр.

"Кібернетика починається там, де закінчуються розмови і розпочинається справа"

У середині 1962 р. В.М.Глушков запропонував Б.М.Малиновському підготувати дисертацію на здобуття ученого ступеня доктора технічних наук за сукупністю виконаних та опублікованих робіт. Борис Малиновський вирішив доповнити розміщені в різних журналах статті книгою. Вона вийшла через рік за назвою "Управляючі машини й автоматизація виробництва" (Москва, 1963 р.). На прохання Б.М.Малиновського рецензентом книги погодився бути В.М.Глушков. Захист дисертації відбувся в січні 1964 р.

Зі стенограми засідання ради:

"Голова: Слово надається академіку Глушкову Вікторові Михайловичу.

Академік Глушков: Тут у відклику проф. Темникова підкреслювалася моя заслуга в розробці машини. Тому я хочу насамперед сказати, що, хоча формально ми вдвох з Борисом Миколайовичем керували цією темою, але фактично дев'ять десятих (якщо не більше) роботи, особливо на заключному етапі, виконане Борисом Миколайовичем. Тому все те гарне, що тут говориться на адресу машини УМШП, можна з повним правом приписати насамперед йому.

... Кібернетика починається там, де закінчуються розмови і розпочинається справа.

... У цьому сенсі робота Б.М.Малиновського в дуже великому ступені сприяє тому, щоб кібернетика дійсно стала на службу нашому народному господарству, на службу нашому народу.

Недарма ми тут заслухали 43 відгуки організацій. Люди в самих різних кінцях країни цікавляться цією роботою, використовують так чи інакше ці ідеї, саму машину.

Робота ця має ще те значення, що завдяки їй з'явилася велика кількість нових розробок. У 1957 році, коли розробка починалася, було дуже багато скепсису з цього приводу. Завжди навіть дуже гарну ідею спочатку легко погубити, - а скептиків було вдосталь.

... Те, що довели все-таки справу до кінця і впровадили машину у виробництво, - це дуже велика заслуга.

... Коли таку розробку було розпочато, говорили, що тут порівняно невеликий колектив, що не мав - за невеликим винятком - досвіду в проектуванні електронних обчислювальних машин, і він просто не здатний справитися з такою задачею. Вказували на приклади різних організацій, де створенням машин займалися колективи в півтори-дві тисячі чоловік, де були могутні підсобні підприємства і т.д. І проте ця робота була виконана порівняно маленьким колективом.

Якби тут присвоювалося звання не тільки доктора технічних наук, а, скажемо, Героя Соціалістичної праці, за це можна було б сміливо голосувати, тому що лише при крайній напрузі сил можна виконати такий величезний обсяг роботи. Щоб люди, далекі від обчислювальної техніки, могли собі це уявити, можна сказати, що одних креслень більше по вазі, ніж важить сама машина. Це колосальний обсяг роботи. З цього матеріалу можна було б викроїти ще не одну докторську і кандидатську дисертації.

І я думаю, що висловлю загальне враження, якщо на закінчення скажу: поза всяким сумнівом, така робота, як ця, величезна по своєму народногосподарському значенню, важлива і дуже глибока за своїм науковим рівнем і разом з тим докладено колосальних зусиль і напруги, заслуговує самої високої оцінки у всіх відносинах, зокрема - присудження її автору і керівнику ученого ступеня доктора технічних наук".

Стенограма, прочитана через 30 років, нагадала мені минуле, таке далеке, але і таке близьке, дороге, пам'ятне.

За пропозицією В.М.Глушкова колектив співробітників, що брали участь у створенні "Днепр" був представлений Інститутом кібернетики АН України на Ленінську премію (В.М.Глушков, Б.М.Малиновський, Г.О.Михайлов, А.Г.Кухарчук та ін.). Одночасно на Ленінську премію було висунуто цикл робіт з теорії цифрових автоматів Глушкова. Ленінська премія була присуджена В.М.Глушкову (1964 рік). Комітет врахував те, що кандидатура Глушкова була представлена по двох роботах. Ми тепло поздоровили Віктора Михайловича - адже це була перша висока нагорода в нашому інституті.

Через рік, з огляду на досвід використання "Днепр" на різних підприємствах і успішний серійний випуск машини, подання на Ленінську премію роботи зі створення і впровадження "Днепр" було зроблено вдруге. До складу колективу розроблювачів були додані співробітники Київського заводу обчислювальних і управляючих машин, що брали участь в освоєнні серійного випуску і модернізації машини.

На наше лихо, Комітет з Ленінських премій направив матеріали по "Днепр" фахівцю з аналогових обчислювальних машин, затятому супротивнику цифрової техніки (зараз він живе в США, прізвища називати не буду, справа минула).

Одержавши "розгромний" відклик, Комітет відхилив роботу і цього разу...

Років через вісім-десять після цих подій М.В.Келдиш, що очолював Комітет з Ленінських премій у 60-і роки, сказав В.М.Глушкову:

- Тоді ми не зрозуміли значення проробленої вашим інститутом роботи. Ви випередили час.

Нас "не зрозумів" не тільки президент АН СРСР. У ті ж роки, пам'ятаю, проходила дуже представницька спільна нарада Міністерства приладобудування, засобів автоматизації і систем керування і Відділення механіки і процесів керування АН СРСР.

Академік, що виступив за міністром, керівник провідного московського інституту, згадав роботи Інституту кібернетики АН України по створенню і застосуванню управляючих машин і назвав їх передчасними і шкідливими.

Довелося мені свій виступ почати словами:

- Хочу розповісти про "шкідливий" досвід використання машин "Днепр". Судячи з питань та виступів, наш досвід зацікавив дуже багатьох, а в прийнятому рішенні характеризувався як дуже корисний.

Після "дніпровської" епопеї було виконано цілий ряд інших робіт. У їх числі були і такі, що принесли нагороди - ордени і премії. І все-таки самою дорогою для мене залишається перша, пам'ять про яку зберігають Політехнічні музеї в Києві і Москві, де експонується УМШП "Днепр" - первісток управляючих машин.