English    Русский

Чи вiдомо Вам ?

Повнiстю увесь роздiл "Чи вiдомо Вам ?", 300 кб
 
Золотi вiхи розвитку iнформацiйних технологiй в Українi

Комп'ютеризацiя корабельних радiоелектронних систем

Досвiд пiдтверджує, що успiх будь-якої вiдповiдальної роботи залежить вiд моральних i дiлових якостей особистостi, її здатностi очолити i забезпечити виконання дорученої справи. Але такi особистостi зустрiчаються досить рiдко.

Людина, про яку пiде мова, - одна з них. За 16 рокiв надзвичайно плiдного творчого життя в Києвi I.В. Кудрявцев зробив те, що iнший не зумiв би здiйснити за кiлька десятилiть.

Iвану Васильовичу Кудрявцеву в київський перiод своєї дiяльностi (1958 -1975) вдалося створити потужний Науково-дослiдний iнститут радiоелектронiки - КНДIРЕ, який розробляв, проектував i виготовляв найважливiшi радiоелектроннi системи iз застосуванням ЕОМ для Вiйськово-Морського надводного та пiдводного флоту СРСР.

За його iнiцiативою iнститут першим у Радянському Союзi розпочав створення комп'ютеризованих корабельних радiоелектронних комплексiв, де використовувалися розробленi за настiйною вимогою I.В. Кудрявцева мiкроелектронна база i спецiалiзованi корабельнi ЕОМ - першi в Українi та СРСР. Комплекси мiстили всi необхiднi технiчнi та програмнi засоби для вирiшення основних завдань на флотi: отримання iнформацiї про навколишню обстановку, керування зброєю, у тому числi ракетною, навiгацiя тощо.

Комплекси повнiстю вiдлагоджувалися в Києвi i вже у готовому виглядi вiдправлялися флоту. Були створенi унiкальнi стенди, що iмiтували корабельну обстановку. Пiзнiше такий пiдхiд, пов'язаний з появою обчислювальної технiки та її можливостями, буде названо системним.

У 1975 р. Iвана Васильовича Кудрявцева не стало... Через засекреченiсть робiт того часу його iм'я практично невiдоме навiть в Українi, хоча на Заходi про цього фахiвця знали й активно цiкавилися його дiяльнiстю. "Помер видатний органiзатор вiйськової промисловостi СРСР", - оповiстило свiт англiйське iнформацiйне агентство Бi-Бi-Сi.

Необхiднiсть застосування ЕОМ для розроблюваних систем Iван Васильович вiдчув одразу. I почав шукати вихiд. Спочатку вiдправив до Обчислювального центру АН УРСР, заснованого 1957 року в Києвi, групу молодих спецiалiстiв - випускникiв Київського полiтехнiчного iнституту. Дiзнавшись, що Мiнiстерство авiацiйної промисловостi створило лiтакову ЕОМ "Полум'я", домiгся дозволу на її застосування в однiй iз розроблюваних систем. Це стало другою важливою передумовою успiху.

У 1967 р. творчий колектив, де вiн був головним конструктором, завершив роботи зi створення першої системи ("Успiх"). Основнi учасники розробки (I.В. Кудрявцев, В.П. Алексєєв, Б.М. Хаскiн, I.Г. Кобилянський, В.Ю. Лапiй) були удостоєнi Державної премiї СРСР. Наснажений успiхом, Iван Васильович поставив завдання створити ЕОМ для систем Вiйськово-Морського флоту СРСР.

Створення сiмейства комп'ютерiв "Карат"

Сiмейство спецiалiзованих ЕОМ "Карат", що використовувалися в системах, розроблених пiд керiвництвом I.В. Кудрявцева, було створене в лабораторiї Вiлена Миколайовича Плотникова. Iнженерний талант i наукове передбачення цiєї людини сприяли тому, що КНДIРЕ став пiонером у найновiших на той час напрямах розвитку обчислювальної технiки та мiкроелектронiки. На жаль, у 2000 роцi В.М. Плотникова не стало.

... "Карати" i досi плавають на багатьох морях i океанах.

У той час, коли в обчислювальнiй технiцi запанувала гiгантоманiя i виникли суперЕОМ з надзвичайно складними системами команд, В.М. Плотников вiдстояв спрощену архiтектуру i структуру команд. Через 10 -15 рокiв захiднi фiрми назвуть таке рiшення "RISC-архiтектурою".

Висока надiйнiсть "Каратiв" - 2000 годин напрацювання на вiдмову - на порядок перевищувала "звичну" для того часу цифру.

Мiнiмiзацiя схемних рiшень i системи команд, вибiр структури та унiфiкацiя дали змогу розробити ряд модифiкацiй пiд рiзнi за складом i обсягом розв'язуваних задач системи, причому без надмiрностi апаратурних затрат.

Експлуатацiйнi показники - висока надiйнiсть i орiєнтацiя на вимоги систем вiйськового призначення - забезпечили мiнiмальнi затрати на їх обслуговування, а агрегатний метод ремонту зумовив зниження вимог до рiвня квалiфiкацiї обслуговуючого персоналу без зменшення надiйностi "Каратiв". Видiлення ядра обчислювача й апаратури обмiну сприяли простотi використання ЕОМ практично в усiх основних системах, у тому числi в режимах багатомашинної обробки iнформацiї.

Понад 20 рокiв "Карати" забезпечували потреби iнституту в засобах обчислювальної технiки. Їх використовували в рiзних системах обробки iнформацiї, керування та контролю, розмiщуваних на надводних i пiдводних суднах Вiйськово-Морського флоту. Було розроблено сiмнадцять модифiкацiй ЕОМ "Карат", що вiдрiзнялися ємнiстю пам'ятi та масо-габаритними характеристиками. Всi модифiкацiї машини мали однаковi систему команд, швидкодiю, розряднiсть, зовнiшнi зв'язки i були побудованi на однотипних взаємозамiнюваних блоках. Машина була виконана як конструктивно завершений вирiб, призначений для самостiйного постачання. Її експлуатували тiльки в складi системи, пiсля установки у приладову шафу з необхiдним комплектом вузлiв сполучення з iншими приладами та розмiщення у постiйнiй пам'ятi (шляхом прошивання) робочих програм.

Серiйно ЕОМ "Карат" виготовляли на київському заводi "Буревiсник".

Створення малогабаритної та дуже надiйної обчислювальної машини, з досить високими функцiональними параметрами, докорiнно змiнило ситуацiю в морському приладобудуваннi. Вiдтепер розробники будь-якої системи, застосувавши одну або кiлька машин, мали змогу використовувати для розв'язання задач програмнi методи. Жодних проблем з отриманням зразкiв ЕОМ, з програмуванням задач i з "прошиванням" вузлiв постiйної пам'ятi за своїми програмами у споживачiв не було. Вiдмови машини стали великою рiдкiстю. Наприклад, у навiгацiйних системах зразки ЕОМ "Карат" працювали на об'єктах по 20 тис. годин без єдиної вiдмови, що в кiлька разiв перевищувало вимоги до їхньої надiйностi.

Машину використовували в 60 системах i комплексах (найбiльше в Мiнсуднопромi СРСР).

У простих системах застосовувалася ЕОМ у мiнiмальнiй модифiкацiї, а на найбiльших сучасних суднах з кiлькома системами на борту можна було зустрiти 15 i бiльше ЕОМ типу "Карат" у максимальному варiантi.

Керiвництво КНДIРЕ прагнуло впровадити машину в системи цивiльного призначення. На замовлення Морфлоту СРСР iнститут розробив систему "Бриз" для автоматизацiї водiння багатотоннажних суден (танкерiв "Кубань", "Перемога" та iн.). Система "Бриз-1609-УДС" була встановлена в Iллiчiвському морському порту для керування рухом суден, запобiгання їх зiткненню i для радiолокацiйного контролю за їх рухом у пiвнiчно-захiднiй частинi Чорного моря.

ЕОМ "Карат" використовували в системi "Акорд", розробленiй разом з Iнститутом електрозварювання iм. Є.О. Патона АН України - для вирiшення завдань розкрою листiв сталi на суднобудiвних заводах.

Творцi сiмейства ЕОМ "Карат" i систем на їх основi були удостоєнi Ленiнських i Державних премiй.

КНДIРЕ завоював високий авторитет у галузi розробки вмонтованих, високонадiйних, унiфiкованих ЕОМ, призначених для експлуатацiї в особливо складних умовах.

За науково-технiчним рiвнем обчислювальна технiка вiйськового призначення, розроблена в КНДIРЕ, була цiлком порiвнянною з американською.

Комп'ютери у корабельних гiдроакустичних системах

Щоб краще уявити, що було здiйснено в Українi для Вiйськово-Морського флоту СРСР, зробимо невеликий вiдступ i повернемося до початку 60-х рокiв. Саме тодi в Київському НДI гiдроприладiв почали активно розробляти так званi опускнi вертолiтнi гiдроакустичнi станцiї типу "Ока" (головний конструктор - Олег Михайлович Алещенко), якi розмiщувалися на вертольотах Ка-25. "Оку" i Ка-25 жартома називали "довгою рукою Горшкова" (головнокомандуючого Вiйськово-Морським флотом СРСР). За його iнiцiативою тодi вже повним ходом йшло будiвництво 12 протичовнових крейсерiв-вертольотоносцiв i палубного вертольота нового типу для них. Вертолiт давав змогу подовжити "руку" протичовнового корабля i як пошуковий засiб - носiй гiдроакустичної системи (ГАС) - не пiддавався ходовим шумам корабля - носiя протичовнової зброї.

В Iнститутi кiбернетики сформували спецiальну групу (В.М. Коваль, I.Г. Мороз-Подворчан, Н.Н. Дiдук, Ю.С. Фiшман), яка разом з О.М. Алещенком, керiвником робiт у НДI, та його спiвробiтниками почала розробку перших в СРСР алгоритмiв виявлення i визначення координат пiдводних цiлей. Натурнi випробування проходили влiтку - восени 1968 р. у Феодосiї i були надзвичайно успiшними.

У цих розробках видатну роль вiдiграв Олег Михайлович Алещенко, вiдповiдальний за даний напрям у НДI гiдроприладiв.

Восени 1974 р. вийшла урядова постанову про програму "Звезда", яка передбачала переоснащення всiх кораблiв ВМФ СРСР новими гiдроакустичними комплексами. Головною органiзацiєю iз здiйснення цiєї програми визначили НДI гiдроприладiв (директор - Юрiй Володимирович Бурау, головний iнженер - Володимир Iванович Крицин). Головним конструктором призначили О.М. Алещенка. Це була багатопланова робота. Для рiзних класiв надводних кораблiв - великих, середнiх, малих - необхiдно було розробити ряд сумiсних багатоканальних цифрових гiдроакустичних комплексiв з кiлькома десятками тисяч просторових i тимчасових вхiдних каналiв отримання iнформацiї. Попереднi оцiнки показали, що для них потрiбнi будуть обчислювальнi системи продуктивнiстю у кiлька сотень мiльйонiв операцiй на секунду, а обсяг прикладного програмного забезпечення становитиме близько мiльйона команд. Необхiднiсть великої номенклатури запам'ятовуючих пристроїв, рiзноманiтної периферiї (монiтори, iндикатори обстановок, самописцi, друкуючi пристрої), вимоги щодо високої надiйностi i т.п. iстотно ускладнювали розробку. Подiбнi проекти в СРСР i за рубежем на той час ще не виконувалися.

Пiд керiвництвом О.М. Алещенка i В.Ю. Лапiя протягом трьох рокiв були створенi три потужнi обчислювальнi комплекси. Вперше в гiдроакустицi сформувався напрям спецiалiзованих паралельних багатоканальних обчислювальних комплексiв.

У 1984 р. роботи зi створення гiдролокатора завершили. Весь комплекс зайняв 200 приладових шаф. Для забезпечення функцiонування обчислювальної частини (40 шаф) пiдготували близько мiльйона команд. Вартiсть розробки становила 100 млн. карбованцiв. У 1985 р. комплекс прийняли на озброєння i передали в серiйне виробництво. Його творцi одержали Державну премiю СРСР (Ю.В. Бурау, О.М. Алещенко та iн.).

Iлюстрацiї   ›››  
Бiльш докладно про Комп'ютеризацiю корабельних радiоелектронних систем  ›››