Розповiсти про всiх ветеранiв неможливо. Вiдзначимо лише декого з них.

Дванадцять рокiв становлення промислової мiкроелектронiки в Українi (1962-1974) пов'язанi, у першу чергу, з iм'ям Станiслава Олексiйовича Моральова. Розпочавши з посади директора скромного КБ-3, вiн через чотири роки перетворив його в могутнiй iнститут НДI "Мiкроприлад". У 1970 р. було органiзовано науково-виробниче об'єднання НВО "Кристал" а НДI "Мiкроприлад" став головною органiзацiєю об'єднання. На плечi С.О.Моральова, генерального директора НВО "Кристал" лягла величезна органiзаційна робота, пов'язана з вибором наукового напрямку, пiдбором колективу спiвробiтникiв, координацiєю науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських робiт з наступним впровадженням результатiв у великосерiйне виробництво.

С.О.Моральов народився в 1929 р. у Молотовську Кiровської областi. У серпнi 1944 р. родина переїздить до Києва, за мiсцем служби батька. Капiтан-лейтенант Моральов Олексiй Iванович у той час керував роботами з вiдновлення зруйнованих мостiв на Днiпрi. Пiсля закiнчення школи в 1947 р. Станiслав вступив на радiофакультет Київського полiтехнiчного iнституту. Пiсля закiнчення його направили на роботу в Москву, в iнститут, директором якого був син Берiї. Працював iнженером з випробувань пристроїв телеметрiї. У 1954 р. iнститут було розформовано i Моральова перевели в київський "Арсенал" на посаду iнженера-конструктора з розробки фотоекспонометрiв. В Києвi вiн познайомився з В.Є.Лашкарьовим, дослiдження якого виявилися дуже корисними при розробцi напiвпровiдникового фотоекспонометра. Так доля звела його з людиною, втiленню головного наукового результату якого в реальнi засоби мiкроелектронiки вiн вiддав кращi роки свого життя.

З 1955 р. по 1962 р. Моральов працював у "Квантi". Саме тут вiн зумiв набути тих навичок i досвiду, які допомогли йому згодом, коли за пропозицiєю I.В.Кудрявцева його висунули керiвником КБ-3, яке стало основою майбутнього НДI "Мiкроприлад" i НВО "Кристал".

Iван Васильович не помилився у своєму виборi. М'який, повний високої людської чарiвностi, тактовний у поводженнi з людьми й у той же час дуже органiзований i цiлеспрямований С.О.Моральов справлявся з роботою не гiрше свого суворого вчителя. Його високо цiнували в Мiнiстерствi електронної промисловостi СРСР. Мiнiстр Шокiн неодноразово приїздив до Києва i завжди вiдгукувався на прохання Моральова. У НДI "Мiкроприлад" була вiдсутня черга на квартири, а зарплата у спiвробiтникiв була значно вища, нiж в iнших органiзацiях.

У 1970 р. Станiслав Олексiйович успiшно захистив кандидатську дисертацiю "Моделювання i статистичний аналiз МОП-IС за допомогою ЕОМ" за фахом "мiкроелектронiка". В 1974 р. перейшов на роботу в НВО "Квант".

Найближчим помiчником С.О.Моральова в тi роки був Костянтин Михайлович Кролевець, заступник директора, науковий керiвник робiт, виконуваних у "Мiкроприладi", а потiм у "Кристалi". Вiн народився 1932 року. Закiнчив iнженерно-фiзичний факультет Київського полiтехнiчного iнституту за фахом технiчна електронiка. У НДI "Мiкроприлад" працював з 1966 по 1986 р. на посадi спочатку начальника вiддiлу, потiм, основний час - заступником директора НДI з наукової роботи. Пiд його керiвництвом i за особистою участю за двадцять рокiв були виконанi дослiдження, пов'язанi з розробкою i виробництвом ВIС на МОП i бiполярних структурах, розробленi принципи побудови засобiв мiкроелектронiки, запропонований i реалiзований технологiчний комплекс для випуску мiкропроцесорних ВIС для апаратури народногосподарського i спецiального призначення.

Обидва керiвники НДI "Мiкроприлад" за рисами характеру були дуже схожi один на одного. Костянтин Михайлович довго працював в iнститутi i пiсля Моральова. В останнi роки своєї дiяльностi вiн займався розробкою так званих комплементарних ВIС на МОП структурах (КМОП-ВIС) - одним iз самих перспективних напрямкiв розвитку мiкроелектронної технiки. Однак незабаром його не стало. Йому було всього 54 роки. Двадцять рокiв самовiдданої i дуже вiдповiдальної працi пiдiрвали здоров'я цього чудового вченого.

В 1978 р.НВО "Кристал", НВО iм.С.П.Корольова i Iнститут кiбернетики АН України домовилися про спiльну роботу зi створення i випуску на базi серiї ВIС К1810 мiкроЕОМ i засобiв налагодження програм для потреб Мiнiстерства промисловостi засобiв зв'язку (МПЗЗ). Через два роки вони уже випускалися в НВО iм.С.П.Корольова (за цю роботу спiвробiтники Iнституту кiбернетики i МПЗЗ одержали премiю Ради мiнiстрiв СРСР 1982 року).

У зв'язку з цим необхiдно сказати добрi слова на адресу Альфреда Вiтольдовича Кобилiнського - керiвника робiт зi створення багатьох ВIС, у тому числi ВIС К1810 - шiстнадцятирозрядного мiкропроцесора, аналога американського Intel X86.

Фанатично вiдданий роботi вiн вiддавав їй усi свої сили, не зважаючи на стан свого здоров'я. А воно було серйозно пiдiрване пiд час служби в армiї: йому випала доля брати участь в випробуваннi першої атомної бомби i це не залишилося без наслiдкiв, його постiйно допiкав сильний бiль у спинi i суглобах. Вiн був значно молодший за Моральова i Кролевця, але через скутiсть рухiв i напiвзiгнуту спину здавався старше своїх керiвникiв.

У 1962 р. вiн закiнчив Київський полiтехнiчний iнститут за фахом математичнi i лiчильно-розв'язувальнi прилади i пристрої i з 1969 р. почав працювати в НДI "Мiкроприлад" на посадi начальника вiддiлу.

У 70-х роках Кобилiнського призначили головним конструктором по напрямку МОП ВIС у Мiнiстерствi електронної промисловостi. Вiн внiс великий вклад у розробку теоретичних питань створення мiкропроцесорних надвеликих iнтегральних схем (НВIС) i мiкропроцесорних засобiв обчислювальної технiки на їх основi, в органiзацiю їхньої розробки i серiйного виробництва. Пiд його науковим керiвництвом i при особистiй участi вiдбулося становлення i розвиток важливого напрямку наукових дослiджень у вiтчизнянiй мiкроелектронiцi - розробка ВІС мiкропроцесорних комплектiв i мiкро ЕОМ на МОП-транзисторах. По цiй тематицi ним отримано 8 авторських свiдоцтв. За цикл робiт "Розробка i застосування мiкропроцесорної технiки" Президiя АН УРСР у 1983 роцi присудила Кобилiнському премiю iм.С.О.Лебедєва.

Пiд керiвництвом Кобилiнського були розробленi i впровадженi в серiйне виробництво 30 типiв ВIС восьмирозрядного мiкропроцесорного комплексу (МПК) серiї К-580, високопродуктивнi 16 розряднi мiкропроцесорнi комплекти серiї К1810 i сiмейство однокристальних ЕОМ серiї К1810. Вони стали першими у вiтчизнянiй мiкроелектронiцi.

Понад тридцять рокiв у "Кристалi" працює Володимир Павлович Сидоренко, вiдомий вчений в галузi твердотiльної електронiки. Пiд його керiвництвом i особистою участю сформувався науково-технiчний напрямок енергонезалежних запам'ятовуючих пристроїв (ЗП) на основi МОП-структур.

Понад 20 рокiв В.П.Сидоренко був головним конструктором напрямку напiвпровiдникових ЗП Мiнiстерства електронної промисловостi СРСР. Пiд його керiвництвом вперше в СРСР були розробленi i впровадженi в багатосерiйне виробництво 90 типiв ВIС i НВIС, що широко використовувалися в обчислювальнiй технiцi, у тому числi спецiалiзованiй, у засобах радiотехнiки i мiкроелектронiки. Ним отримано 74 авторськi свiдоцтва на винаходи i 6 патентiв iноземних держав (США, Нiмеччина, Англiя й iн.).

Значний внесок у розвиток КБ-3, НДI "Мiкроприлад", а потiм НВО "Кристал" зробив Володимир Петрович Бєлевський, доктор технiчних наук (1977 р.), професор (1981 р.). При його активнiй участi створювалося вакуумне устаткування i тонкоплiвкова технологiя, цехи i цiлi пiдприємства з випуску IС у Києвi, Зеленоградi, Iвано-Франкiвську, Вiнницi, Свєтловодську. Виконанi пiд його керiвництвом конструкторсько-технологiчнi розробки впроваджувалися на пiдприємствах України, Росiї, Бєлорусiї, а також за лiцензiєю в Угорщинi. Результати науково-виробничої дiяльностi лягли в основу дисертацiйних робiт Бєлевського i його учнiв з України i Росiї.

Пiсля того як С.О.Моральов залишив "Кристал", пiдприємство продовжувало успiшно розвиватися, цьому багато в чому сприяв К.М.Кролевець. Виникали i вірішувалися новi проблеми, пов'язанi зi створенням i випуском бiльш сучасних ВIС. Але чим бiльше зменшувалися розмiри транзисторiв, тим складнiше ставали технологiчнi процеси для їхнього виготовлення й усе бiльше пiдвищувалися вимоги до устаткування для промислового випуску не тiльки ВIС, але i НВIС.

Для переходу на новi технологiї й устаткування знадобилися великi капiталовкладення, яких у "Кристала" не було. Це привело до того, що в 90-х роках розробки i продукцiя об'єднання стали вiдставати вiд свiтового рiвня. З розпадом СРСР i через економiчну кризу в Українi "Кристал" позбавився ринкiв збуту своєї продукцiї i необхiдної фiнансової пiдтримки вiд держави.

Але вiдзначена багатьма досягненнями бiльш нiж тридцятирiчна iсторiя розвитку "Кристала" не закiнчилася.

Наприкiнцi 90-х рокiв мiкроелектроннi технологiї отримали другий подих.