Русский      English

6 грудня 2013 року виповнилося 100 рокiв вiд дня народження М.М.Амосова

6 грудня 2013 року виповнилося 100 рокiв новатору-хiрургу, талановитому письменнику, фундатору бiокiбернетики Миколi Михайловичу Амосову.

МИКОЛА АМОСОВ: Кардiохiрург, людина, громадський дiяч СРСР

Николай Михайлович Амосов

Вiдправною точкою розвитку серцевої хiрургiї став успiшний досвiд лiкарiв Пiвнiчної i Пiвденної Америки, Європи, СРСР та iнших країн в розробцi напряму хiрургiї вiдкритого серця i способiв корекцiї рiзних форм серцевих захворювань. Серед розробникiв в Радянському Союзi лiкар Микола Амосов є одним з лiдируючих хiрургiв нашого часу. У недавньому iнтерв'ю Амосов згадував свiй внесок в медицину i свої першi днi як хiрург.

"Я цiкавився медициною з дитинства. Проте, менi пощастило i я здобув освiту в Архангельському медичному iнститутi, спецiальнiстю була вiйськова хiрургiя. Там я i почав кар'єру хiрурга. Я провiв тiльки рiк в iнтернатурi i повернувся в мiсто Череповець, де рiк пропрацював хiрургом до початку другої Свiтової вiйни. Був призначений головним хiрургом у вiйськовий польовий госпiталь в Череповцi. Я прослужив в цьому госпiталi всю вiйну", - сказав Амосов.

Виконана Амосовим робота була величезна. За роки вiйни через його 200-лiжковий госпiталь, в котрому було всього 5 лiкарiв, пройшли 40000 поранених. У 1953 роцi, пiсля додаткового, повоєнного досвiду роботи хiрургом в Москвi, Амосов переїхав до столицi України Києва i очолив кафедру хiрургiї в Київському державному медичному iнститутi. Так само, як i iншi хiрурги у всьому свiтi, вiн проводив операцiї на серцi, такi як мiтральна комiсуротомiя i установка шунта Блелок-Тауссiга при тетрадi Фалло. Цi операцiї не вимагають використання апарату штучного кровообiгу.

"Звичайно, я нiколи не був за кордоном i нiколи не бачив серцевої хiрургiї, що виконується ким-небудь ще", - говорить вiн. "В основному, я вчився самостiйно по книгах. Це був дуже складний старт".

У 1957 роцi Амосов здiйснив поїздку з групою росiйських хiрургiв - що включає доктора Бориса Петровського, вiдомого новатора в областi хiрургiї грудної клiтки i мiнiстра охорони здоров'я СРСР протягом 16 рокiв - на Мексиканський Мiжнародний конгрес хiрургiв. Там вперше вiн побачив операцiю, що проводилася з використанням апарату штучного кровообiгу.

"Коли ми повернулися, я захотiв зайнятися цим видом хiрургiї, але у мене не було можливостi придбати апарат штучного кровообiгу. Оскiльки, окрiм медичної, у мене була ще й технiчна освiта, в 1958 роцi я створив апарат штучного кровообiгу самостiйно. Виготовили його на одному з мiсцевих заводiв. У 1959 роцi ми оперували наш перший випадок тетради Фалло, використовуючи свiй власний апарат штучного кровообiгу."

Поступово Амосов i його колектив перейшли до бiльш складних операцiй. Проте, результати їх операцiй були дуже хорошими, i в 1962 роцi його колектив в Києвi був першим в СРСР, який замiнив стулки мiтрального клапана нейлоновими. Цiкаво також й iнше - вiн використовував нейлон сорочки, купленої в США.

Амосов придбав репутацiю серцевого хiрурга свiтового класу. Навiть керiвництво комунiстичної партiї оцiнило заслуги лiкаря, який нiколи не був її членом, i запропонувало ввести його до складу Верховної Ради.

"Першим особам Партiї було важливо ввести до складу Верховної Ради людину, вiдому широкiй громадськостi", - говорить вiн. "Люди пiдтримали мене i я був обраний одноголосно. Але, правда, всiх вибирали "одноголосно". Я мiг не погоджуватися стати депутатом Верховної Ради, але вiдхилити цю пропозицiю було неможливо. Можна було втратити роботу. Верховна Рада збирала свої сесiї двiчi на рiк. Кожне голосування було "за". Дебати не були дуже тривалими. Одного разу i менi довелося виступати. Я говорив про охорону здоров'я i був дуже критичний. У 1979 роцi, пiсля сiмнадцяти рокiв у Верховнiй Радi Радянського Союзу, моя служба там дiйшла кiнця".

В кiнцi 1980-х роках кiлькiсть виконаних Iнститутом серцево-судинної хiрургiї операцiй зросла до 5000 в рiк, зробивши його одним з найбiльш завантажених центрiв серцево-судинної хiрургiї в свiтi.

"У 1988 роцi, коли менi було 75, я визнав неможливим для себе залишатися директором Iнституту серцево-судинної хiрургiї. В Iнститутi були проведенi вибори, i моїм наступником було обрано лiкаря Геннадiя Книшова.

Пiзнiше, в 1989 роцi, я зробив ще один внесок у громадську дiяльнiсть. Всi з великим ентузiазмом вiднеслися до того, що наша країна стане демократичною. Працiвники нашого iнституту запропонували мою кандидатуру. Вибори пройшли на демократичнiй основi i без перешкод. В день виборiв я отримав 60% пiдтримку по бюлетенях. В той час, коли я обирався у Верховну Раду, вона була органiзована як справжнiй парламент Проте, всi мої надiї на вдосконалення системи охорони здоров'я не здiйснилися".

"У груднi 1991 року Радянський Союз припинив своє iснування. З його розпадом, закiнчилася i моя громадська дiяльнiсть".


Iз iнтерв'ю наданого для книги "Легенди свiтової науки"
академiком Геннадiєм Книшовим, директором Iнституту серцево-судинної хiрургiї (м.Київ, Україна)