English      Русский

"Українська Хатинь"

Б.М.Малиновський


20 вересня 1943 року дивiзiя звiльнила Корюкiвку - районний центр, де до вiйни проживало близько 7 тисяч осiб. Нас вразив вигляд мiстечка. Замiсть будинкiв - нескiнченний неживий ряд уцiлiлих димарiв уздовж колишнiх вулиць, зарослi бур'янами городи. Хтось iз солдатiв витягнув з пiдпiчку замурзаного хлопчака. Коли його нагодували солдатським обiдом i стали розпитувати про матiр, батька рiдних, вiн на всi питання вiдповiдав двома словами: "Нiмець убив". I бачити його i чути такi вiдповiдi було важко i боляче. Але ми ще не знали справжнiх масштабiв трагедiї, яка спiткала жителiв Корюкiвки.

Обкладинка книги Б.М.Малиновського, Участь свою не вибирали

Надзвичайна державна комiсiя за злочинами окупантiв у Чернiгiвськiй областi пiзнiше встановила, що в березнi 1943 року гiтлерiвцi спалили в Корюкiвцi 1290 будинкiв з 1300, якi iснували i знищили бiльшу частину жителiв мiстечка. Всього в районi було розстрiляно 7640 чоловiк, 1129 - викраденi в фашистське рабство. А за роки окупацiї з Чернiгiвщини було примусово вивезено 41578 чоловiк.

У самому Чернiговi гiтлерiвськi кати вбили 52453 чоловiк. У селi Єлiне i на хуторi Мiстки Щорсiвського району було вбито 440 радянських громадян. У клубi села Тиниця Бахмацького району гестапiвцi спалили живцем 112 сiльських активiстiв. У Носiвському районi було повнiстю спалено село Козари i розстрiляно 3908 його жителiв. З лиця землi було стерто село Пiски Новобасанського району та знищено понад 860 селян.

Пiзнiше, на однiй iз зустрiчей ветеранiв нашої дивiзiї, я подiлився враженнями про трагедiю Корюкiвки у присутностi колишнього вiйськового лiкаря Галини Сергiївни Федько. У свою чергу вона згадала:

- У Корюкiвку наш санбат увiйшов майже одночасно зi стрiлецькими полками. Бiй за неї був коротким. Вороги тiкали в панiцi, залишивши розвiшаною на деревах бiля ставка для сушки нижню бiлизну. Ми рухалися першими по однiй з дорiг, що проходили через мiстечко, i стали свiдками приголомшливої картини людського болю i вiдчаю: на дорозi лежав мертвий старий, перерiзаний танковою гусеницею. Скелет напiвспаленого юнака виднiвся поруч. Над трупами схилилася жiнка. Побачивши нас, вона в нiмому поривi пiдняла руки догори, нiби кажучи: "Помстiться!" Я досi бачу її очi, без слiз, палаючi болем i гнiвом.

Наступним на бойовому шляху дивiзiї було мiсто Щорс. I в ньому окупанти залишили свої кривавi слiди. Жителi розповiли, що в мiстi активно дiяла група молодих пiдпiльникiв - колишнiх школярiв, в яку входила i пiонерка Нiна Сагайдак. Вона була пов'язана з партизанським загоном А.Ф. Федорова, була душею юних пiдпiльникiв, дiяла вiдважно й зухвало.

7 листопада 1942 року Нiна пробралася на мiський радiовузол та привiтала жителiв мiста зi святом Великого Жовтня, сполошивши всю мiсцеву полiцiю i гестапiвське начальство. Нiна непогано знала нiмецьку i зумiла познайомитися з офiцером, брат якого, як вона дiзналася, загинув у концтаборi. Патрiотцi вдалося отримати вiдомостi про каральну операцiю проти партизанiв, що готувалася, i вона зумiла вчасно попередити їх.

Фашисти напали на слiд Нiни i в травнi 1943 року її заарештували. Бiльше мiсяця гiтлерiвськi кати катували дiвчинку, домагаючись вiдомостей про молодiжне пiдпiлля i партизанiв, Нiна витримала всi тортури i нiкого не видала. Коли через чотири мiсяцi наша дивiзiя звiльнила мiсто i дверi в'язницi вiдкрилися, на стiнi камери, де вона перебувала, знайшли напис: "Хто Вийди на волю, передайте - 19 травня 1943 року шiстнадцятiрiчну Нiну Сагайдак розстрiляно".

Пам'ять про попiл Корюкiвки, про нелюдськi муки, якi пережила шiстнадцятирiчна Нiна Сагайдак - тендiтна i нiжна дiвчинка з героїчним серцем, забирали iз собою вояки дивiзiї, якi йшли на захiд разом з ненавистю до окупантiв, якi порушили всi закони вiйни!

Приїхавши через 35 рокiв до Корюкiвки, я побачив заново вiдбудоване мiсто. У райкомi партiї розповiли, як вiдроджувалося мiсто, про зустрiчi колишнiх партизанiв, про те, що потрiбнi кошти на створення меморiалу.

А пiзнiше менi прислали газету "Маяк" вiд 28 лютого 1987 року, орган Корюкiвського райкому Компартiї України та районної Ради депутатiв, де було надруковано повiдомлення, що республiка видiлила два мiльйони рублiв на створення меморiалу пам'ятi про кожне з 256 сiл, знищених i спалених фашистами в Українi, що чудовий проект меморiалу вже створений i обговорено громадськiстю та скоро почнеться його створення в Корюкiвцi. Вона, як i Хатинь, буде включена у всесоюзнi маршрути поїздок по нашiй країнi. До назв, вiдомим у всьому свiтi - Лiдiце, Орадур, Хатинь, - додасться ще одне, поки ще мало кому знайоме - Корюкiвка.

Роздiл з книги чл.кор. НАН України Б.М.Малиновського
"Участь свою не вибирали"