Русский      English

02.01.2007

Олег Михайлович Алещенко. 15.09.2006 27 k

Не стало вiдомого конструктора вiйськової обчислювальної технiки, заслуженого дiяча науки i технiки України, заслуженого винахiдника України, кавалера орденiв Ленiна, Трудового Червоного прапора, Знак пошани, двiчi лауреата Державної премiї Олега Михайловича Алещенко.

Олег Михайлович народився в 1934 р. у селищi Семенiвка Чернiгiвської областi в родинi лiкарiв. Усi його найближчi родичi - брати, сестри i їхнi дiти також стали лiкарями. Лише вiн один пiшов до технiкуму. У 1956 р. закiнчив Київський полiтехнiчний iнститут за фахом гiдроакустика й одержав направлення на роботу в тiльки що органiзований НДI гiдроприладiв. Навряд чи вiн думав тодi, що це - на все життя, що залишилося. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацiю. Майже готову в 1972-1973 р. докторську дисертацiю, присвячену методам створення вертолiтних гiдроакустичних комплексiв, вiдклав убiк, оскiльки восени 1974 р. вийшла урядова постанова про програму "Звезда", що передбачала переоснащення всiх кораблiв ВМФ СРСР новими гiдроакустичними комплексами. Головною органiзацiєю по здiйсненню цiєї програми був призначений НДI гiдроприладiв. Головним конструктором було призначено О.М. Алещенко. Дана робота носила багатоплановий характер. Для рiзних класiв надводних кораблiв - великих, середнiх, малих було потрiбно розробити ряд сумiсних багатоканальних цифрових гiдроакустичних комплексiв, що мають кiлька десяткiв тисяч просторових i тимчасових вхiдних каналiв одержання iнформацiї. Попереднi оцiнки показали, що для них будуть потрiбнi обчислювальнi системи продуктивнiстю в кiлька сотень мiльйонiв операцiй за секунду, а обсяг прикладного програмного забезпечення складе близько мiльйона команд. Подiбних проектiв у СРСР та й за рубежем на той час ще не виконувалося.

На плечi О.М. Алещенко лягла дуже важка задача. Треба сказати, що до цього часу в нього вже був найбагатший наробок у виглядi численних систем, що поставлялися на озброєння. За цi роботи уряд високо оцiнив його заслуги, нагородивши рядом орденiв i медалей, присудивши Державну премiю СРСР. I проте дана робота виявилася надскладною. Йому довелося мобiлiзувати сили наукових i проектних колективiв. Основне навантаження, природно, випало на долю НДI гiдроприладiв.

У 1984 р. робота з гiдролокатора була завершена. Весь комплекс займав 200 приладових шаф. Для забезпечення роботи обчислювальної частини (вона зайняла 40 шаф) треба було пiдготувати близько одного мiльйона команд. Вартiсть розробки склала 100 млн. карбованцiв. У 1985 р. комплекс пройшов вiйськове приймання, був прийнятий на озброєння i переданий до серiйного виробництва. Творцi комплексу одержали Державну премiю СРСР (Бурау, Алещенко й iн.).

У цiлому, якщо пiдсумувати цю роботу, то випливає висновок, що обчислювальна технiка вiйськового призначення в нас була на рiвнi кращих досягнень у колишньому Радянському Союзi i цiлком порiвняна з американською.

У цей перiод проявився повною мiрою незвичайний талант О.М. Алещенко як головного конструктора, строгого i принципового керiвника i рiдкої душi людини, що вiдмiнно розумiє, яку ношу взяли на себе його колеги по роботi. До кожного в нього був свiй пiдхiд, свої мiрки заохочення i покарання. При цьому нiхто не почував себе скривдженим, обдiленим i т.п.

"Я взагалi думаю, що для будь-якого головного конструктора, будь-якої людини, вiдповiдальної за проектування нової технiки, основним є створення колективу, - стверджує вiн. - Якби мене запитали, що зi зробленого в життi вважаю головним, я б вiдповiв - створення, вiрнiше, участь у створеннi працездатної, самовiдданої, професiйно пiдготовленої, зацiкавленої в справi команди, з якию можна й у бiй, i в розвiдку, i куди завгодно. У мене завжди був добiрний колектив. Я починав придивлятися до людей уже на етапi дипломного проектування, переддипломної практики, намагався їх зацiкавити."

Тiльки пiсля трiумфального завершення робiт по "Звездам" блискуче захищає в 1990 р. на вченiй радi в Iнститутi кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України докторську дисертацiю, але вже на iншу тему - по теоретичних i прикладних аспектах розробки i створення корабельних цифрових гiдроакустичних комплексiв.

Вийшовши на пенсiю, О.М. Алещенко перейшов на педагогiчну роботу заслужив високий авторитет i любов педагогiчного i студентського колективу, щедро дiлячись своїм величезним практичним досвiдом в областi iнформацiйних технологiй.

На великий жаль 2 сiчня 2007 року серце великого трудiвника i патрiота зупинилося...

Виражаємо щирi спiвчуття рiдним, близьким i колегам Олега Михайловича Алещенко.


Члени Київського будинку вчених Нацiональної академiї наук України:

Ю.А. Белов, В.П. Боюн, Д.Б. Головко, С.С. Забара, Ю.Л. Iваськiв, А.Г. Iвахненко, О.В. Карпенко, I.М. Коваленко, В.С. Королюк, О.А. Летичевський, А.П. Лизогуб, Б.М. Малиновський, Л.Б. Малиновський, Г.О. Михайлов, В.Г. Николаєв, Н.В. Новiков, О.В. Палагiн, З.Л. Рабинович, Н.А. Сидоров, В.Г. Тоценко.

Фонд iсторiї та розвитку комп'ютерної науки та технiки.