Пiонери комп'ютеризацiї корабельних радiоелектронних систем

Час знати i пам'ятати.   Лiдер
Головний конструктор сiмейства комп'ютерiв "Карат"
Характеристики корабельних комп'ютерiв США та комп'ютерiв "Карат"
Програмне забезпечення СЕОМ "Карат"
Iлюстрацiї.   Додатковi матерiали

Час знати i пам'ятати

У першi десятилiття пiсля Великої вiтчизняної вiйни активна пiдтримка державою наукових дослiджень дозволила здiйснити цiлий ряд "проектiв столiття" у галузi оволодiння атомною енергiєю, дослiдження космосу, ракетобудуваннi, кораблебудуваннi, лiтакобудуваннi та iн.

02.01.2007

Не стало вiдомого конструктора вiйськової обчислювальної технiки, заслуженого дiяча науки i технiки України, заслуженого винахiдника України, кавалера орденiв Ленiна, Трудового Червоного прапора, Знак пошани, двiчi лауреата Державної премiї Олега Михайловича Алещенко. ›››

Видатну роль вiдiграла поява саме у цей час блискучої плеяди вчених - I.В.Курчатова, М.В.Келдиша, С.П.Корольова, С.О.Лебедєва, А.М.Туполева, О.К.Антонова, Б.Є.Патона, В.М.Глушкова i багатьох iнших, якi стали гiдними та авторитетними лiдерами найважливiших наукових напрямкiв. Не менше важливою обставиною стало те, що у повоєннi роки у науковi колективи i на пiдприємства прийшло поколiння молодих людей, свiтогляд i характер яких багато у чому визначила вiйна. Перебування на фронтi i важке життя у тилу змусили молодь швидко подорослiшати, зрозумiти цiну i мету життя, прищепили їй почуття вiдповiдальностi, самостiйностi, умiння не пасувати перед труднощами. Перехiд до вiдновлення народного господарства породив надiю на краще майбутнє, створював умови загального пiдйому, невгамовного бажання надолужити втрачене - довчитися, закiнчити розпочату до вiйни роботу.

У результатi утворився надзвичайний сплав - досвiдчених вчених i молодих людей, якi тiльки вступили у творче життя, готових вiддати науцi "усе життя, що залишилося". Сприйнявши все краще вiд своїх вчителiв, самi вони у 60-70-х роках ХХ ст. продовжили естафету розвитку багатьох напрямкiв науки i технiки, у тому числi обчислювальної технiки, стали головними конструкторами електронних обчислювальних машин (ЕОМ) нових поколiнь, керiвниками робiт по створенню пiонерських систем рiзноманiтного призначення з використанням ЕОМ.

Саме на їхнi плечi лягла робота з практичного використання обчислювальних машин в економiцi i промисловостi, у науцi i технiцi, енергетицi, медицинi, вiйськовiй справi. Україна не лишилася осторонь вiд цiєї роботи. У неї було втягнуто багато наукових i промислових колективiв. Серед них головнi ролi вiдiгравали Iнститут кiбернетики iменi В.М. Глушкова НАН України, Сєверодонецьке НВО "Iмпульс", Київське ВО "Електронмаш", НДI "Мiкроприлад", НВО "Квант", НДI "Гiдроприлад", НВО "Хартрон" та iн. В кожному з них були свої лiдери - головнi конструктори машин i систем. Загальновизнаним лiдером i не тiльки в Українi був академiк В.М.Глушков. У променях його яскравого таланту i досягнень керованого ним Iнституту кiбернетики успiхи iнших органiзацiй були менш помiтнi, слабко висвiтлювалися у пресi. А про роботи, пов'язанi з ЕОМ i системами вiйськового призначення, взагалi нiчого не писалося. Настав час розповiсти про цi роботи, про тих, хто виконував їх, про те, що було вiдомо лише вузькому колу фахiвцiв i керiвникiв держави.

Спочатку варто нагадати умови того часу. СРСР, вiдновивши зруйноване вiйною народне господарство, швидко нарощував свою економiчну i вiйськову могутнiсть. До останнього його примушувала "холодна вiйна", що почалася майже вiдразу пiсля закiнчення Великої Вiтчизняної. Перший крок у суперництвi, що розгорнулося, "хто сильнiший" зробили США - скинули атомнi бомби на японськi мiста Хiросiму i Нагасакi у серпнi 1945 р., не стiльки для залякування Японiї, близької до капiтуляцiї, скiльки - Радянського Союзу. Незабаром була вiдповiдь - у СРСР наприкiнцi 40-х початку 50-х рокiв ХХ ст. були створенi атомна i воднева бомби. Змагання перекинулося на iншi галузi, у тому числi у кораблебудування. У радiоелектроннi корабельнi системи прийшла замiсть спецiалiзованої аналогової, багатообiцяюча точна та унiверсальна цифрова обчислювальна технiка.

Досягнутий технологiчний потенцiал країни дозволив до середини 50-х рокiв ХХ ст. приступити до створення атомних i ракетних кораблiв. Розпочався новий етап вiтчизняного вiйськового кораблебудування. Рiшення про будiвництво атомного ракетного флоту виходило також з вiйськово-стратегiчних умов, що складалися у свiтi.

Сформованi до початку 70-х рокiв ХХ ст. вiйськово-полiтичнi умови, стан i тенденцiї розвитку вiйськово-морських сил США i блока НАТО вимагали подальшого укрiплення оборони СРСР вiд ударiв противника з боку моря.

До виконання цих грандiозних завдань було залучено багато науково-дослiдних iнститутiв i промислових пiдприємств Радянського Союзу. Значна частина видiлених коштiв направлялася на розробку радiоелектронних комплексiв, що забезпечували радiоелектронну розвiдку обстановки у районi дiї флоту, керування корабельною зброєю, рiшення задач навiгацiї, керування атомними рухомими установками та iн.

Київ також був у числi мiст, де розроблялися i випускалися складнi комп'ютеризованi радiоелектроннi комплекси для надводного i пiдводного флоту.

Лiдер

Iван Васильович Кудрявцев народився 7 липня 1921 р. у мiстi Струги Червонi Ленiнградської областi у родинi лiсника. У 1937 р. батька заарештували за звинуваченням у антирадянськiй дiяльностi - був гострий на язик i гарячий. Iвана виключили з комсомолу i вiн став "сином ворога народу". У 1939 р., коли Сталiн органiзував вiйськовий конфлiкт iз Фiнляндiєю, Iван будучи студентом 2-го курсу Ленiнградського авiацiйного iнституту i його старший брат записалися добровольцями у сформований у Ленiнградi студентський лижний батальйон. Другокурсникiв не записували, але Iван наполiг на своєму. Так брати вирiшили довести неспроможнiсть обвинувачень, пред'явлених батьку. Старший брат загинув, Iван залишився без ноги. Третiй - молодший брат i сестра у роки Вiтчизняної Вiйни опинилися в окупацiї, тринадцятирiчний хлопчик пiшов у партизани i воював як дорослий.

Досвiд показує, що успiх будь-якої вiдповiдальної роботи залежить вiд наявностi людини, здатної очолити i забезпечити виконання цiєї роботи. Але такi люди зустрiчаються дуже рiдко.

Iван Васильович Кудрявцев - один iз них. За шiстнадцять рокiв надзвичайно дiяльного життя у Києвi вiн зробив те, що iнший, звичайний, не зумiв би здiйснити за декiлька десятилiть.

У вiсiмнадцять рокiв його нагороджено орденом Червоної Зiрки. Для звичайного червоноармiйця-добровольця лижного батальйону може це i не було чимось винятковим, але вiн був сином "ворога народу". Мабуть, потрiбно було зробити щось дуже героїчне, що б начальство рiшилося на такий крок. У 1939-1940 р. пiд час вiйськового конфлiкту з Фiнляндiєю цей орден одержували рiдко i тiльки за заслуги i цiнувалися ордени у народi надзвичайно високо!

Загубивши пiсля важкого поранення i гангрени ногу (майже до колiна), вiн зумiв пристосувати примiтивний дерев'яний протез, знову "встати на ноги", вiдновив свою звичайну стрiмку ходу, повернувся до занять спортом. Домiгся спецiального дозволу на вступ у Вiйськово-повiтряну академiю iменi Жуковського у Москвi та успiшно закiнчив її за фахом радiолокацiя.

Йшла Велика Вiтчизняна вiйна. Фахiвцi з радiолокацiї цiнувалися на вагу золота i його направили у Мiнiстерство авiацiйної промисловостi завiдувати управлiнням радiоелектронiки, а потiм у Омськ, де швидко розвивалося лiтакобудування. За вiсiм рокiв (1949-1957) вiн зумiв органiзувати i налагодити роботу конструкторського бюро з розробки радiолокацiйної апаратури для лiтакiв Туполева, що випускалися у Омську. Пiсля свого вiд'їзду залишив мiсту i мiнiстерству висококвалiфiковане КБ, де i зараз вiн не забутий - прекрасна музейна експозицiя тепло й грунтовно розповiдає про його активну дiяльнiсть у той час.

За наступнi найбiльш плiднi i яскравi роки життя, проведенi у Києвi (1958-1975) йому вдалося створити потужний Науково-дослiдний iнститут радiоелектронiки КНДIРЕ, котрий забезпечив розробку, проектування i виготовлення цiлого ряду найважливiших радiоелектронних систем iз застосуванням ЕОМ для вiйськово-морського надводного i пiдводного флоту Радянського Союзу.

Iнститут за його iнiцiативою першим у Радянському Союзi перейшов до створення комп'ютеризованих корабельних радiоелектронних комплексiв, що використовували мiкроелектронну базу i спецiалiзованi корабельнi ЕОМ - першi в Українi та СРСР. Комплекси мiстили у собi всi необхiднi технiчнi i програмнi засоби для вирiшення основних задач на флотi: одержання iнформацiї про навколишнi умови, керування зброєю, у тому числi ракетною, навiгацiї та iн.

Комплекси у повному складi налагоджувалися у Києвi та у готовому виглядi поставлялися флоту. Для цього були створенi унiкальнi стенди, що iмiтують корабельну обстановку. Багато пiзнiше такий пiдхiд, пов'язаний iз появою обчислювальної технiки i її можливостей буде названо системним.

Його iнтуїцiя при вирiшеннi складних технiчних задач вражала i завжди "спрацьовувала", перетворюючи здавалося б фантастичнi задуми у реальнi системи. Його унiкальнiсть виявлялася в усьому. Вiн був дуже суворий iз пiдлеглими й у той же час за сiмнадцять рокiв своєї роботи у Києвi допомiг дуже багатьом iз них i завоював глибоку любов багатотисячного колективу.

У своєму життi вiн був винятково скромний. Про найдорожчий для нього орден Червоної Зiрки знали тiльки близькi. Коли у iнститутi вiдзначали ветеранiв Великої Вiтчизняної вiйни i вони виступали зi спогадами, вiн жодного разу не приєднався до них, а йому було що розповiсти. Вiн намагався щоб не помiчали його протез i багато хто в iнститутi не знав, що їх директор без ноги. Його увага до людей, умiння проникати у їхнi душi i розумiти хто на що здатний дозволяло знайти "ключик" до кожного та щонайкраще використовувати можливостi величезного колективу iнституту.

У 1975 р. Iвана Васильовича Кудрявцева не стало. Таємнiсть робiт того часу зробила його iм'я практично невiдомим навiть в Українi хоча на Заходi про цю людину знали i дуже цiкавилися його дiяльнiстю. "Помер великий органiзатор вiйськової промисловостi" - оповiстило свiт англiйське iнформацiйне агентство Бi-Бi-Сi.

"У Київ Кудрявцев приїхав iз фантастичною мрiєю, - розповiдає ветеран iнституту радiоелектронiки Дмитро Богданович Головко, - створити систему цiлевказiвки за допомогою радiолокацiйної станцiї, встановленої на лiтаку. Органiзацiя п/я 24, директором якої вiн був призначений, займалася розробкою лiтакових радiолокаторiв. Органiзована у 1949 р., вона розмiщалася у непридатних будинках довоєнної будiвлi i декiлькох бараках i не вiдрiзнялася особливою активнiстю. Мабуть тому сюди i направили Кудрявцева, що вiдзначився у Омську.

Почалася розробка системи, що реалiзувала його задум. Як головний конструктор вiн робив усе можливе i неможливе щоб робота була виконана: знаходив фахiвцiв, дiставав устаткування, стежив за ходом дослiджень i конструкторських робiт. Успiх роботи визначив висунутий ним принцип комплексного пiдходу до створення подiбних систем, коли вся апаратура системи збирається не на мiсцi її майбутньої установки на кораблi або пiдводному човнi, причому звозиться вона сюди з рiзних заводiв i НДI, а комплектується у єдину систему, вiдпрацьовується (налагоджується) розроблювачами у iнститутi, а вже потiм перемiщається на мiсце експлуатацiї.

Необхiднiсть застосування ЕОМ для розроблюваних систем вiн вiдчув вiдразу. I став шукати вихiд. Спочатку направив у Обчислювальний центр АН України, що був створений у 1957 р. у Києвi, групу молодих фахiвцiв, що закiнчили КПI. Дiзнавшись, що Мiнiстерство авiацiйної промисловостi розробило лiтакову ЕОМ "Пламя", домiгся дозволу на її застосування у однiй iз розроблюваних систем.

У 1967 р. робота з першою системою ("Успех"), де вiн був головним конструктором, була завершена, її основнi учасники (I.В. Кудрявцев, В.П. Алексеєв, Б.М. Хаскiн, I.Г. Кобилянський, В.Ю. Лапiй) одержали Державну премiю СРСР. Успiх був повний!

Не чекаючи закiнчення розробки системи "Успех", I.В. Кудрявцев з усiєю властивою йому енергiєю став займатися проблемою "загоризонтного" бачення. Її вирiшення обiцяло iстотно розширити поле видимостi радiолокацiйних станцiй - РЛС. Один з основоположникiв радiолокацiї академiк Щукин вважав цю iдею абсурдною. Однак, властива I.В. Кудрявцеву iнтуїцiя пiдказувала, що це далеко не так. Виконана на основi результатiв його дисертацiї (1965 р.) система загоризонтного бачення знаходилася на озброєннi цiлих п'ятнадцять рокiв!

Наприкiнцi 60-х рокiв ХХ ст. у Сєвероморську була влаштована надзакрита виставка досягнень вiйськової технiки. Була представлена i система "Успех". Далеглядний I.В. Кудрявцев розповiв про неї М.С. Хрущову,який вiдвiдав виставку i пiдкреслив, що чим вище злiтає лiтак iз установленою на ньому РЛС, тим ширшим стає поле огляду, тим ефективнiша система.

- Ви говорите, що антену треба пiднiмати якнайвище? - запитав М.С. Хрущов.

- Так!

- Так поставте її на супутник!

I.В. Кудрявцеву цього i треба було - з'явилася нова робота, були видiленi необхiднi кошти. А працювати в iнститутi вмiли. Цього разу робота була оцiнена Ленiнською премiєю.

Кудрявцев зумiв органiзувати у iнститутi всi необхiднi науковi дослiдження для розробки основних технiчних засобiв, у тому числi ЕОМ для проектованих систем.

Коли вiн з'явився в п/я 24 в 1958 р. там працювали два кандидати наук. До кiнця 70-х рокiв ХХ ст. їх було вже 120 i 16 спiвробiтникiв одержали учений ступiнь доктора наук! Вiн виростив цiлу плеяду головних конструкторiв (Тука, Стефанович, Хаскiн та iн.). Для головного iнженера iнституту д.т.н. Вiктора Юрiйовича Лапiя i головного конструктора родини ЕОМ "Карат" к.т.н. Вiлена Миколайовича Плотнiкова вiн був справжнiм учителем, який визначив їхню долю.

I.В. Кудрявцев як нiхто вмiв пiдбирати i виховувати своїх помiчникiв. При вирiшеннi системних питань пов'язаних iз математичним забезпеченням систем вiн спирався на В.Ю. Лапiя, який став з молодого фахiвця головним iнженером iнституту, доктором технiчних наук, i В.Н. Плотнiкова, головного конструктора родини спецiалiзованих ЕОМ, якi використовувались у розроблюваних системах.

Про них, як i про I.В. Кудрявцева, також майже нiчого не було вiдомо. А вони немов були покликанi доповнювати один одного: без Плотнiкова не з'явилися б високонадiйнi (нiтрохи не гiршi кращих захiдних!) ЕОМ, без В.Ю.Лапiя - теорiя обробки радiолокацiйної iнформацiї, використана при написаннi програм для ЕОМ, а без сталевої волi, величезної енергiї, надзвичайної технiчної iнтуїцiї, величезної органiзацiйної роботи Кудрявцева усе залишилося б тiльки на паперi. I це не було випадковiстю. Вiдмiнною рисою Кудрявцева була ставка на молодiсть. Вiн i сам був досить молодий - приїхав у Київ тридцятишестилiтнiм. Його основнi помiчники були на десять, п'ятнадцять рокiв молодшi. Дотепер вони бережуть пам'ять про нього, як про свого чудового вчителя.

Високому керiвництву його прямота, принциповiсть i наполегливiсть подобалися далеко не завжди. Але в результатi, коли вони бачили, що Кудрявцев усе-таки правий, наступало примирення i зростала повага до цiєї далеко неабиякої людини. Напевно, саме завдяки цiй рисi характеру Кудрявцев домiгся багато чого у стрiмкому розвитку iнституту, тематицi дослiджень, матерiальному забезпеченнi, у визнаннi київського "Кванта" поряд iз московськими i ленiнградськими науково-дослiдними iнститутами однiєю з головних органiзацiй у галузi створення комп'ютеризованих корабельних радiоелектронних систем.

Вiн дуже пишався цим, дуже цiнував головних фахiвцiв "Кванта", пiдкреслював свiтовий рiвень результатiв їхнiх дослiджень i зумiв прищепити всьому колективу почуття вiдповiдальностi за все, що робилося на "Квантi".

Незадовго до смертi Кудрявцев зiбрав головних конструкторiв, запросив Лапiя:

- Доки будемо працювати на створення зброї для знищення людей, давайте подумаємо чим можна допомогти людинi! - i заклав у iнститутi напрямок медичної електронiки. З'явилися лазернi ножi, пристрiй для дроблення каменiв у нирках та iншi. Частими гостями у iнститутi стали медики - академiки Кавецький, Коломiєц та iншi.

Це був як би його заповiт - думати про кожну людину, полегшувати її життя. Турбуючись про людей вiн не шкодував себе i всi роки працював на межi своїх сил. У цьому був його єдиний недолiк. А може ще одна прекрасна якiсть?

Головний конструктор сiмейства комп'ютерiв "Карат"

Хтось iз спостережливих людей вiдзначив, що кожна з перших ЕОМ дещо нагадувала свого творця. Дiйсно, розроблюючи майже 150 рокiв тому свою першу у свiтi механiчну аналiтичну машину з програмним керуванням Чарльз Бебiдж, який вимагав найвищої точностi в усьому, навiть у поезiї, а не тiльки при обчисленнях, використовував у нiй регiстри i лiчильники по 50 десяткових розрядiв у кожному! Такої розрядностi машинних слiв не має й дотепер жодна ЕОМ!

Конрад Цузе у 1941 роцi створив першу у свiтi релейну обчислювальну машину з використанням двiйкової системи числення i плаваючої коми. Згодом вiн став художником i присвятив цiй професiї велику частину свого життя. Захоплення малюванням, що зародилося з дитинства, позначилося i на зовнiшньому виглядi машини - вона сконструйована по всiм правилам сучасного дизайну незважаючи на те, що збиралася i монтувалася вручну, в основному самим Цузе.

ЕОМ, зроблена пiд керiвництвом Дж. фон Неймана, одержала назву МАНIАК. Її творець був причетний до створення атомної бомби i розумiв страшнi наслiдки тих розрахункiв, що виконувалися на машинi.

Алан Тьюринг - генiальний математик - залишив у спадщину "машину Тьюринга", гiпотетичний пристрiй, здатний по заздалегiдь складенiй програмi виконати будь-який алгоритм, що має рiшення.

Сергiй Олексiйович Лебедєв основоположник вiтчизняної обчислювальної технiки, що жив i працював за принципом одного з героїв Джека Лондона "Час не чекає!", прагнув використовувати кожну секунду з максимальною користю, розробляв винятково супер-ЕОМ - машини з максимальною продуктивнiстю. За двадцять рокiв пiд його керiвництвом було розроблено 15 супер-ЕОМ. I кожна наступна - нове слово у обчислювальнiй технiцi, бiльш досконала, бiльш продуктивна.

Вiктор Михайлович Глушков, людина, безсумнiвно, дуже талановита, був одним iз перших, хто намагався пiдвищити "iнтелект" ЕОМ за рахунок включення у машину схемних i програмних засобiв штучного iнтелекту.

Цей перелiк можна було б продовжити, але ми додамо до нього лише одне прiзвище: Вiлен Миколайович Плотнiков - самобутнiй художник та фотограф, знавець та любитель лiтератури, театру, музики. Розроблена у "Квантi" пiд його керiвництвом родина ЕОМ "Карат" - перша у Радянському Союзi одержала широке використання у радiоелектронних системах вiйськово-морського флоту i мала теж характерну рису, що вiдбивала особливiсть життєвих поглядiв i дiяльностi головного конструктора - надiйнiсть.

Найважливiший показник досконалостi ЕОМ - наробiток на одну вiдмову складав для перших "Каратiв" понад 2 000 годин (майже 100 днiв), а для наступних модифiкацiй понад 10 000 годин (майже 5 рокiв!). На початку 70-х рокiв ХХ ст. цi цифри здавалися фантастичними. Але саме така надiйнiсть була потрiбна для ЕОМ, встановлюваних на судах надводного i пiдводного флоту, що працюють в умовах високої вологостi, значних перепадiв температури, вагового перевантаження. "Карати" витримали iспити - багато зразкiв пропрацювали на кораблях по 10-15 рокiв не маючи жодної вiдмови або збою!

За цi роки заводами України i Росiї було випущено близько 2 000 машин! Вони були використанi у системах шiстдесятьох типiв.

Вiлен Миколайович одержав повне визнання як головний конструктор "Каратiв" не тiльки в iнститутi, але й у своїх столичних суперникiв i у Мiнiстерствi суднобудування СРСР. З'явилися також два ордени Трудового Червоного Прапора i Державна премiя України.

Своїм завданням вiн вважав створення ЕОМ, яка вiдповiдає усiм вимогам до машин вiйськового призначення. Крiм високої надiйностi "Карати" мали багато оригiнальних технiчних рiшень, по ряду з них Плотнiков був першовiдкривачем. Машини подiбного призначення у цей час з'явилися лише у Великобританiї i США. Але про них, крiм назви, нiчого не було вiдомо.

Протягом 1971-1972 р. на пiдставi Постанови ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР вiдповiдно до затвердженого заступниками мiнiстра i головкому ВМС технiчним завданням у "Квантi" була у повному об'ємi виконана розробка ЕОМ "Карат", виготовленi i випробуванi два його дослiднi зразки.

ЕОМ призначалася для використання (на нижньому рiвнi) у рiзних системах обробки iнформацiї, керування i контролю, розташованих на надводних i пiдводних судах Вiйськово-морського флоту, що вiдрiзнялися об'ємом оброблюваної iнформацiї. Були розробленi три модифiкацiї "Карата" рiзнi по ємностi пам'ятi i масогабаритним характеристикам. Усi модифiкацiї машини мали однакову систему команд, швидкодiю, розряднiсть, зовнiшнi зв'язки i побудованi на однотипних взаємозамiнних блоках. Машина була виконана як конструктивно закiнчений вирiб, призначений для самостiйного постачання. Експлуатацiя її здiйснювалася тiльки у складi системи пiсля установки у приладову шафу з необхiдним комплектом вузлiв сполучення з iншими приладами i розмiщення у постiйнiй пам'ятi (шляхом прошивання) робочих програм.

У 1972 р., крiм двох зразкiв для випробувань, дослiдний завод iнституту виготовив i поставив пiдприємствам-споживачам ще 6 зразкiв машини для розроблюваних у них радiоелектронних систем. Цi зразки були виготовленi по документацiї головного конструктора до проведення будь-яких випробувань. Незначнi доробки апаратури ЕОМ виконувалися оперативно, прямо у цехах, хоча змiн було не багато.

Ще до виготовлення зразкiв споживачам вiдправлялися необхiднi зведення про ЕОМ "Карат": опис, технiчнi характеристики, рекомендацiї по проектуванню пристроїв сполучення, iнструкцiя з програмування й iн. На першу вимогу їм надавалася допомога консультацiями, виготовленням стендiв для налагодження й iн.

Постачання зразкiв ЕОМ i матерiалiв по її застосуванню до завершення не тiльки державних, але навiть попереднiх (заводських) випробувань, на що ризикнув Кудрявцев, була безпрецедентним випадком у практицi Мiнiстерства, вона набагато скоротила термiни створення систем. Кiлькiсть запитiв на постачання машин i iнформацiя про них швидко збiльшувалась. При цьому зростала i тривога керiвництва Мiнсудпрому, яке прийняло рiшення про широке застосування ЕОМ "Карат" у системах вiйськово-морського флоту. Звiдси i велика кiлькiсть штатних i спецiальних комiсiй iз перевiрки технiчних характеристик i стану розробки ЕОМ "Карат". Протягом 1971-1972 р. було сiм таких комiсiй. Кожна вимагала пiдготовки матерiалiв, що вiдповiдають на самi каверзнi питання, вiднiмала багато часу i нервової енергiї.

Останньою у 1972 р. в iнститутi працювала стендова комiсiя з проведення заводських випробувань. Представники всiх зацiкавлених пiдприємств галузi на чолi з головним конструктором першого обчислювального приладу на пiдводному човнi, лауреатом Ленiнської премiї О.А.Белявцевим. Два мiсяцi перевiряли зразки ЕОМ, документацiю i засоби автоматизацiї програмування. Стендова комiсiя зробила багато зауважень, iз яких бiльшiсть носила "перестраховочний" характер i не вимагала доробки. Загальний висновок: дослiдно-конструкторська робота (ДКР) виконана вiдповiдно до вимог технiчного завдання (ТЗ), документацiю i зразки можна пред'являти на Держвипробування.

Пiсля цього у замовника та у промисловостi бiльше не було стосовно ЕОМ "Карат" нiяких претензiй!

У 1974 р. були успiшно проведенi контрольнi випробування, складено акт iз рекомендацiєю впровадити у серiйне виробництво i поставляти з прийманням замовника необхiдну кiлькiсть зразкiв ЕОМ.

У КНДIРЕ у цей час розроблялися додатковi засоби "пiдтримки" ЕОМ: унiфiкованi вузли для компонування пристроїв сполучення машини у системах рiзного призначення, стенди для автоматизованого контролю вузлiв i блокiв ЕОМ у ремонтних пiдроздiлах замовника, ремонтне ЗТП, учбово-технiчнi плакати та експлуатацiйна документацiя на ЕОМ "Карат".

Практично не припинялися роботи з удосконалення технологiї виготовлення ЕОМ i комплектуючих елементiв, якi входили до неї.

У 1974 р. першi 20 зразкiв для установки у системи виготовив дослiдний завод КНДIРЕ, претензiй з боку споживачiв до їхньої надiйностi не було.

З 1975 р. до серiйного виготовлення ЕОМ "Карат" пiдключився Київський завод "Буревiсник". Його директор В.I. Майко добре знав не тiльки новий вирiб, але i багатьох розроблювачiв машини, тому що на початку 60-х (ХХ ст.) працював у вiддiлi обчислювальної технiки конструкторського бюро п/я 24. До 1980 р. було поставлено вже майже 500 зразкiв ЕОМ.

У листопадi 1976 р. наказом мiнiстра оборони ЕОМ "Карат" була прийнята на постачання.

Створення малогабаритної i надiйної обчислювальної машини, що має досить високi функцiональнi параметри, докорiнно змiнило ситуацiю у морському приладобудуваннi. Вiдтепер розроблювачi будь-якої системи могли використовувати для рiшення завдань програмний метод, установивши у систему одну або декiлька машин. Нiяких проблем з одержанням зразкiв ЕОМ, iз програмуванням завдань i з "прошиванням" вузлiв постiйної пам'ятi за своїми програмами у споживачiв не було. Вiдмови машини стали великою рiдкiстю. Наприклад, у навiгацiйних системах зразки ЕОМ працювали на об'єктах по 20 тис. годин без єдиної вiдмови, що у декiлька разiв перевищувало вимоги ТЗ.

Машина була застосована бiльш нiж у 60 системах i комплексах, розроблених пiдприємствами чотирьох мiнiстерств (найбiльше число систем припадало, звичайно, на Мiнсудпром).

У простих системах могла використовуватися ЕОМ у мiнiмальнiй модифiкацiї, а на самих великих сучасних судах iз декiлькома системами на борту можна було зустрiти 15 i бiльше ЕОМ типу "Карат" у максимальному варiантi.

Керiвництво КНДIРЕ прагнуло впровадити машину у системи цивiльного призначення. За замовленням Морфлоту була розроблена система "Бриз" для автоматизацiї судноводiння багатотонажних суден (танкерiв "Кубань", "Перемога" та iн.). Система "Бриз-1609-УДС" була встановлена у Iллiчiвському морському портi для керування рухом суден, запобiгання зiткнень i радiолокацiйного контролю за рухом суден у пiвнiчно-захiднiй частинi Чорного моря.

ЕОМ "Карат" була використана у системi "Акорд", розробленiй разом з iнститутом електрозварювання iм. Є.О.Патона АН України для вирiшення завдання розкрою листiв сталi на суднобудiвних заводах.

"Квант" завоював високий авторитет у галузi розробки вбудованих, високонадiйних, унiфiкованих ЕОМ, призначених для експлуатацiї у особливо складних умовах.

Робота над "Каратами" продовжувалася. Плотнiков продовжував працювати головним конструктором.

На початку 80-х ХХ ст. була завершена модернiзацiя унiфiкованої ЕОМ з метою пiдвищення швидкодiї при вирiшеннi завдань у складi гiдроакустичних та iнших систем ("Карат-КМ"). До виготовлення машин було пiдключено ще один великий приладобудiвний завод в Ульянiвську (Росiя).

Стали використовувати новi конструктиви i елементну базу. Запам'ятовуючi пристрої на великих iнтегральних схемах (ВIС) цiлком витиснули накопичувачi на магнiтних елементах. Була розроблена модифiкацiя "Карат-КМ-Е" на секцiйних мiкропроцесорних ВIС. Для обробки iнформацiї вiд РЛС iз фазованими антенними гратами була розроблена модифiкацiя "Карата" iз швидкодiєю 2,5 млн. операцiй за секунду.

Розвивалася i розширювалася крос-система автоматизацiї програмування i налагодження, застосовувалися усе бiльш сучаснi iнструментальнi ЕОМ. Програмiсти при налагодженнi програм для "Карату" могли працювати на звичайнiй персональнiй ЕОМ, яка пiдключена до центрального комплексу.

Одноплатнi ЕОМ на 16 розрядних стандартних мiкропроцесорах, розробленi у секторi Плотнiкова, стали застосовуватися у рядi систем цивiльного призначення. Але у складних системах вони не замiняли, а лише доповнювали високопродуктивнi ЕОМ "Карат". З'явилися новi iдеї, здавалося, виникли перспективи подальшого розвитку родини "Каратiв", але цього не трапилося. Роботи постiйно зверталися, обстановка у iнститутi не радувала. А кращi роки, наповненi активною творчою працею, залишилися позаду.

Крiм родини ЕОМ "Карат", у "Квантi" були розробленi численнi пристрої первинної обробки iнформацiї, клавiшнi ЕОМ для навiгацiйних розрахункiв i рiзнi спецпроцесори, якi одержали застосування у багатьох корабельних радiоелектронних системах.

Розробка комп'ютерiв - колективна праця

Про роботу колективу лабораторiї розповiдає Вiлен Миколайович: "Коли почалася розробка унiфiкованої ЕОМ "Карат", у вiддiлi обчислювальної технiки була створена лабораторiя, в основному з молодих фахiвцiв. У рiзний час у нiй працювали вiд 30 до 45 чоловiк.

Визнаним лiдером лабораторiї став В.I. Долгов. Талановитий розроблювач схем цифрових пристроїв, "чемпiон" по кiлькостi розроблених пристроїв - його часто залучали для проектування всiляких пристроїв i приладiв. В.I. Долгов став унiкальним фахiвцем - схемщиком. Має багато друкованих праць, орденоносець, працює дотепер на "тому ж" мiсцi.

Г.Є. Гай - майже 30 рокiв був начальником вiддiлу обчислювальної технiки, у якому я працював. Прийшовши у 1962 р. iз заводу "Комунiст", одночасно з роботою учився новiй технiцi, намагався вникнути у будь-яку проблему. Добре знав виробництво i користувався великим авторитетом. Має друкованi працi, лауреат Держпремiї СРСР.

Б.С. Севериновський - начальник сектору запам'ятовуючих пристроїв: магнiтних оперативних запам'ятовуючих пристроїв (ОЗП) i постiйних запам'ятовуючих пристроїв (ПЗП), напiвпровiдникових ОЗП i ПЗП на магнiтному барабанi, на тонких магнiтних плiвках.

А.А. Євстратенко брав участь у розробцi всiх модифiкацiй "Карата", не уникав нiяких робiт, був заступником головного конструктора. Пiсля вiдходу з роботи Гая, став начальником вiддiлу.

В.П. Донцов - був головним по вертолiтному варiанту ЕОМ "Карат", першим вивчив i застосував мiкропроцесори, згодом перейшов у iнший НДI де успiшно займався створенням систем iз застосуванням ЕОМ.

В.С. Берковець - спочатку займався випуском документацiї, розробкою автоматизованих пультiв контролю, потiм багато працював iз заводами, де випускався "Карат", був заступником головного конструктора.

I.Д. Смирнов - багато рокiв працював над створенням елементiв, був головним на пiдприємствi з багатокристальних мiкросхем "Вардува", а коли стали застосовувати iмпортнi мiкросхеми iз невеликим колективом став розробляти мiкро-ЕОМ.

У розробцi перших модифiкацiй ЕОМ "Карат" брали участь також А.Ф. Соколенко, С.Н. Карий, В.Н. Шевченко, В.Д. Цололо, З.Ш. Глухой, В.П. Донцов, Н.М. Павленко, П.Г. Куницький, I.А. Апасова, Ю.В. Казнин, Л.Е. Долгова, Т.М. Жеглова, I.М. Бойко, Л.М. Круглик, М.I. Колесниченко, Ю.Г. Пехов.

Основними розроблювачами унiфiкованих вузлiв сполучення були спiвробiтники вiддiлу: к.т.н. О.А. Воробйов, В.П. Хельвас, Л.Н. Єремеєва.

Керiвниками розробки крос-систем автоматизацiї програмування, налагодження i випуску документацiї (САПОД) для всiх модифiкацiй ЕОМ "Карат" у рiзний час були С.I. Довгаль, Б.М. Каравашкин, М.М. Мучник."

Створений у повоєннi роки самовiдданою працею багатьох колективiв вiйськово-морський флот Радянського Союзу, оснащений сучасним радiоелектронним устаткуванням став холодним душем для багатьох голiв за кордоном. Поряд iз розробленою у тi ж роки системою протиракетної оборони, його створення сприяло визнанню паритету, який наступив у галузi озброєння мiж СРСР i США, що у пiдсумку послужило основним стимулом процесу роззброєння, яке почалося.

Внесок вчених, iнженерiв, робiтникiв "Кванту" у цю героїчну епопею створення флоту важко переоцiнити. В iсторiї розвитку науки i технiки України пам'ять про трудовий подвиг "Кванту", збережеться назавжди.

Характеристики корабельних комп'ютерiв США та
комп'ютерiв "Карат"

Рiк випускуРозряднiсть Швидкодiя, млн оп/секПам'ять, К слiв Споживана
потужнiсть, Вт
Об'єм, дм2 Наробiток на вiдмову, год.Технiчний ресурс, год. Элементна база
UYK-44198316 0,932 900122 2000- ВIС
UYK-43198332 1,11024 2500280 2500- ВIС
Карат1197324 0,1532 -- 200025000 ВIС
Карат4198724 2,0512 -- 500050000 ВIС

За науково-технiчним рiвнем обчислювальна технiка вiйськового призначення, розроблена в КНДIРЕ, була цiлком порiвняною з американською.


Долатковi матерiали по темi

Комп'ютери в корабельних гiдроакустичних системах  ›››
Iван Васильович Кудрявцев - засновник НДI "Квант"  ›››

Iлюстрацiї по темi

Борис Євгенович Патон, 1970-i роки
В.М.Глушков та I.В.Кудрявцев
Iван Васильович Кудрявцев I.В.Кудрявцев з колишнiми фронтовиками.
Космонавт Г.Т.Береговой на "Квантi" Вiктор Юрiйович Лапiй
Вiлен Миколайович Плотнiков, 1960 р. I.В.Кудрявцев з гостями НВО "Квант"
Адмiрал флоту С.Г.Горшков на "Квантi" Вiлен Миколайович Плотнiков, 1970 р.
Вiлен Миколайович Плотнiков - художник ЕОМ ряду "Карат". Прибор МР4.21
Кучiєв Юрiй Сергiйович Ходовi iспити системи "Бриз-1551", 1976 р.
Супертанкер "Кубань" ЕОМ ряду "Карат КМ-1Б". Прибор МР4.10
Модулi ЕОМ "Карат КМ-Е"
Першi бортовi комп'ютери для ракет