Микола Амосов - основоположник бiокiбернетичних технологiй | |
Матерiал пiдготовлен к.т.н.О.М.Касаткiним
и к.т.н.Л.М.Касаткiной, спiвробiтниками вiддiлу "Нейромережевi технологiї
обробки iнформацiї" Мiжнародного науково-навчального центра iнформацiйних
технологiй i систем НАН України (першими аспiрантами М.М.Амосова в областi
кiбернетики). |
"Бiблiя" вiддiлу бiокiбернетики |
В коло iнтересiв видатного хiрурга Миколи Михайловича Амосова входили не тiльки медичнi проблеми, але i проблеми пiзнання людини в цiлому. Загальносистемний пiдхiд до дослiдження природи людини знайшов своє вiдображення в наукових напрямках, iнiцiйованих М.М.Амосовим в областi кiбернетики: моделювання фiзiологiчних функцiй органiзму людини (фiзiологiчна бiокiбернетика), моделювання розумових i психiчних функцiй людини (психологiчна бiокiбернетика), моделювання людини як соцiальної iстоти (соцiологiчна бiокiбернетика).
"Бiблiя" вiддiлу бiокiбернетики
У 1964 р. Микола Михайлович Амосов запропонував гiпотезу про механiзми переробки iнформацiї мозком людини. У рамках цiєї гiпотези був сформульований системний пiдхiд щодо структури i механiзмiв мозку, функцiонування яких породжують психiчнi функцiї людини. Принципово важливим було те, що об'єктом моделювання ставали не окремi структури, чи механiзми i функцiї (наприклад, пам'ять, сприйняття, навчання i т.п.), а мозок людини як соцiальної iстоти - мозок homo sapiens. Саме в цьому i був пафос опублiкованої в 1965 р. монографiї "Моделирование мышления и психики", що на подальше стала "бiблiєю" для декiлькох поколiнь дослiдникiв, що працюють у Вiддiлi (i не тiльки для них).
Реакцiю радянських наукових кiл на появу цiєї монографiї в цiлому можна оцiнити як в'яло агресивну. З одного боку, фiзiологи i фiлософи "вiд фiзiологiї" до цього часу були помiтно стомленi широкою дискусiєю щодо непорушностi основних постулатiв вчення I.П.Павлова про вищу нервову дiяльнiсть, що проходила на сторiнках журналу "Вопросы философии" i була iнiцiйована вiдомим фiзiологом А.Н. Бернштейном. У цiй дискусiї традицiйнi фiзiологи потерпiли хоч i не нищiвну, але дуже чутливу поразку. Багато чого стало "можна", зокрема це стосується взаємовiдносин вищих функцiй мозку i нижчих. З iншого боку, психологи i фiлософи "вiд психологiї" були на той час вже грунтовно "зараженi" загальнокiбернетичними iдеями, з'явилися роботи, що прямо трактують психiчнi процеси як процеси переробки iнформацiї, були вже розхитанi, хоча ще i досить сильнi, iдеологiчнi канони, що стримували психологiв протягом багатьох лiт. (Цiкаво вiдзначити, що лiтература по психологiї в тi роки ще виставлялася в книгарнях пiд рубрикою "Теорiя марксизму-ленiнiзму".) У цих умовах поява монографiї М.М.Амосова не викликала офiцiйного вiдторгнення (що ще 5-10 рокiв тому було б зовсiм немислимо) i Вiддiлу була надана можливiсть спокiйно працювати. Зiграло, напевно, свою роль i та обставина, що М.М. Амосов був депутатом Верховної Ради СРСР, що по тим часам було вагомим аргументом на користь "iдеологiчної прийнятностi" його теорiй.
Iдеї, викладенi М.М.Амосовим у книзi "Моделирование мышления и психики" знайшли подальший розвиток у його наступних роботах ("Моделирование сложных систем", "Искусственный разум", "Алгоритмы разума", "Природа человека").
