|
|
|
|||||
Нейрокомп'ютериУ тi ж роки у Вiддiлi активно розвивався (зусиллями У серединi 80-х рокiв в областi моделювання мозку з'явився новий термiн - "нейрокомп'ютер". Вiн став, власне кажучи, прапором нової хвилi дослiджень i розробок в областi нейромережевих методiв обробки iнформацiї, практично цiлком витиснувши термiн "нейрокiбернетика". Надiї, зв'язанi з раннiми роботами по створенню систем штучного iнтелекту, природним образом були перенесенi на нейрокомп'ютери, якi, у широкому змiстi, сприймали як прообрази "штучного мозку" - розумної системи, що повинна будуватися i функцiонувати аналогiчно мозку людини. Приставка "нейро" пiдкреслювала вiдмiннiсть такої системи вiд традицiйного комп'ютера i функцiональну близькiсть до мозку. Реальний стан справ досить швидко змусив звузити розумiння термiна "нейрокомп'ютер" до ототожнення зi штучними нейронними мережами. У бiльшостi сучасних робiт цей термiн (чи термiн "нейрокомп'ютинг") використовується для позначення всього спектра робiт у рамках пiдходу до побудови систем штучного iнтелекту, заснованого на моделюваннi елементiв, структур, взаємодiй i функцiй рiзних рiвнiв нервової системи. У сучасному розумiннi, нейрокомп'ютер - це спецiалiзоване програмно або апаратно реалiзований обчислювальний пристрiй, що iмiтує роботу нейронної мережi. Перший у СРСР апаратний нейрокомп'ютер був розроблений у 1988-1989р. на основi iдеологiї ансамблевих стохастичних нейромереж. Роботи велися пiд керiвництвом д.т.н. Е.М. Куссуля, якому на той час Микола Михайлович уже передав Вiддiл. Перший макет нейрокомп'ютера (1989р.) був створений на вiтчизнянiй елементнiй базi i являв собою приставку до персонального комп'ютера. У наступних макетах використовувалася вже бiльш просунута елементна база. У 1992р. разом з японською фiрмою WACOM був розроблений i експериментально перевiрений на задачах розпiзнавання образiв останнiй варiант нейрокомп'ютера. Наступнi роботи Вiддiлу були зв'язанi з розробкою нейромережевих iнформацiйних технологiй. Були створенi ефективнi нейромережевi класифiкатори, що використовувалися в задачах розпiзнавання текстур, iдентифiкацiї особи за голосом, розпiзнавання рукописних символiв, рукописних текстiв i т.п. Незважаючи на прикладний характер цих робiт, Вiддiл зберiг глобальний пiдхiд М.М.Амосова до проблематики штучного iнтелекту, умiння бачити задачу в цiлому i накопичувати досвiд для наступних "проривiв". |
| |||||
|
|
||||||