М.М.Амосов - основоположник бiокiбернетичних технологiй Микола Михайлович Амосов про своє життя та творчiсть Iлюстрацiї. Лiтература. Додатковi матерiали

Микола Амосов - основоположник бiокiбернетичних iнформацiйних технологiй

Iлюстрацiї. Лiтература. Додатковi матерiали. Сайт М.М.Амосова

Микола Амосов, 1999 р. Фото. 20 Кб



Комп'ютерне i "роботне" втiлення iдей М.М.Амосова Комп'ютерне i "роботне" втiлення iдей М.М.Амосова М.М.Амосов пiд час доповiдi на семiнарi. 70-i роки ХХ столiття М.М.Амосов пiд час доповiдi на семiнарi. 70-i роки ХХ столiття
Академiки О.Г.Iвахненко, М.М.Амосов, В.М.Глушков. 70-i роки ХХ столiття Академiки О.Г.Iвахненко, М.М.Амосов, В.М.Глушков. 70-i роки ХХ столiття Фрагмент М-мережi Фрагмент М-мережi
Один з експериментiв з МОД Один з експериментiв з МОД Пiдготовка ТАЇР до "прогулянки" Пiдготовка ТАЇР до "прогулянки"
ТАЇР на "прогулянцi" ТАЇР на "прогулянцi" Робот МАВР Робот МАВР
Один з макетiв нейрокомп'ютера. 1989 рiк Один з макетiв нейрокомп'ютера. 1989 рiк Нейрокомп'ютер, останнiй макет Нейрокомп'ютер, останнiй макет
Зустрiч у Вiддiлi. Iнститут кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, 1998 р. Зустрiч у Вiддiлi. Iнститут кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, 1998 р. Пiсля семiнару, червень 2001 року Пiсля семiнару, червень 2001 року
Останнiй вiзит М.М.Амосова до Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАНУ, березень 2001 р. Останнiй вiзит М.М.Амосова до Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАНУ, березень 2001 р. Моделi "Соцiон", "МАН" Моделi "Соцiон", "МАН"

Додатковi матерiали та лiтература

Уривок iз книжки Миколи Амосова "Голоси часiв":

1955 р. Початок кiбернетики.

Пам'ятаю, як на нашiй сценi з'явився новий персонаж - з дуже великими наслiдками! - Катерина Олексiївна Шкабара.

Вiд неї почалася моя кiбернетика: просвiтила, дала книжку Эшбi, потiм Вiнера, познайомила з академiком В.М.Глушковим. Дуже розумна жiнка. Але: лiдер. I навiть занадто. Через це потiм i розiйшлися: намагалася командувати.

Але саме вона створила для мене Вiддiл бiокiбернетики в складi Iнституту кiбернетики. Вiддiл iснує дотепер, у ньому працюють мої учнi, а тепер уже просто друзi: подружжя Касаткiни, Куссуль, Талаєв.

Кiбернетику ми почали з дiагностичних машин. Катя розповiла про перфокарти, я розробив форму iсторiй хвороб, щоб були ознаки хвороб, набивай їх на перфокарти, вставляй у машину - одержиш дiагноз. Зрозумiло, до того потрiбно зробити статистику: при яких ознаках хвороба. Це теж моя турбота. Отут приспiв Озар Минцер. Вiн зробив механiчну обробку перфокарт. Скажу вiдразу - з цього медичного напрямку кiбернетики нiчого корисного не вийшло: дiагнози машина ставила погано. Утiм - користь була: залишилася - i дотепер дiє - так звана "формалiзована" iсторiя хвороби. У нiй заготовленi всi ознаки - тiльки пiдкреслюй, проставляй цифри i зовсiм мало тексту: полегшення лiкарям.

... ... ...

Я напишу авансом про другий додаток кiбернетики - фiзiологiю. Почалася вона сугубо iз практики: вiд освоєння на собаках першого АШКа (Апарату Штучного Кровообiгу) у 1957 роцi. Потiм Володя Лiщук i Ольга Лiсова створили справжню експериментальну лабораторiю по дослiдженню серця з повним iнженерним оснащенням. Серце випробували як насос: "знiмали характеристики" - як мiняється продуктивнiсть при пiдвищеннi венозного пiдпору. Нашi хлопцi досягли повної повторюваностi кривих. Пiзнiше написали книжку. Її навiть у Нiмеччинi видали.

Потiм група працювала з камерою. Про це буде важка розмова.

На базi тiєї ж лабораторiї потiм освоювали з хiрургами операцiї по протезах клапанiв, а ще пiзнiше i пересадку серця.

Теоретичнi розробки по фiзiологiї закiнчилися багато пiзнiше в "Моделi внутрiшньої сфери органiзму". Заумна назва, а змiст простий: є залежностi чотирьох регулюючих систем (РС), як вони спiльно регулюють функцiї. Я їх задумав ще в Череповцi, перед вiйною. Команда Лiщука створила пiд них струнку математику. Написали ще одну книгу. На жаль, фiзiологи залишилися глухi: вони не знають математики.

У загальному - була серйозна теоретична наука.

Колектив розпався в сiмдесятих роках (ХХ ст.). Я хотiв повернути їх на нову тему по "проблемi людини", а вони не захотiли i вiдокремилися. А потiм - розiйшлися. Лищук виїхав до Москви. Процвiтає.

... ... ...

На початку шiстдесятих (ХХ ст.) у нашiй кiбернетицi почалися роботи з моделей Розуму. Iнтерес до проблеми старий - вiд студентства. Коли Шкабара познайомила з кiбернетикою, а потiм створили Вiддiл - почав думати. Обновив стару гiпотезу про механiзми мислення i задумав модель Розуму. Отут приспiли аспiранти - подружжя Касаткiни - Лора i Сашко, iнженери.

По моїй гiпотезi про мислення вони створили модель Розуму на обчислювальнiй машинi БЕСМ-6. Деяка "розумна" iстота, надiлена декiлькома почуттями, пересувалася до цiлi по лабiринту з перешкодами i їжею. Цим "Розумом" я iлюстрував книгу "Моделювання мислення i психiки", що опублiкували в 1965 роцi.

За чверть столiття хлопцi зробили з десяток моделей iнтелекту. Вражав саморушний вiзок з Розумом на нейронних мережах: вiн дуже розумно пересувалася по iнститутському саду. Хлопцi написали двi солiднi монографiї, на додаток до моїх книжечок по Алгоритму розуму.

Вiддiл iснує, але на штучний iнтелект вже не замахується. Як би вижити.

От сама суть гiпотези про мислення.

Гранично спрощуючи - розум (мозок) керує. Чим завгодно, зовнiшнiм свiтом, власним тiлом. Iнструмент керування - моделi з нейронiв.

Розум - це "Мозок" - умiстище моделей - свiту, самого себе, i програм поводження. Дiї з моделями в мозку - це змiна їхньої активностi, тобто порушення нейронiв.

Джерелом активностi є центри почуттiв, похiдних вiд потреб i бажань. Вони направляють рух активностi по моделях вiд "входiв" - подразнювачiв, до "виходiв" - дiй. Виходить так: Розум керує об'єктами, а почуття керують самим розумом.

Нейроннi моделi мають одну найважливiшу властивiсть: вони здатнi до тренування, що пiдвищує їхню власну активнiсть, причому мiж ними уторовуються новi зв'язки. За цей рахунок розум (нейронна мережа!) увесь час змiнюється, у залежностi вiд середовища i власних дiй, перетворює себе. У цьому суть пристосування i творчостi.

Еволюцiя виробила Загальний Алгоритм Розуму (ЗАР), втiлюваний у послiдовнiй активацiї "порцiй керування", я назвав їх Функцiональнi Акти (ФА).

Типовий ФА складається iз самостiйних етапiв: сприйняття, розпiзнавання, прогнозування, оцiнка, цiлеполагання, планування, рiшення, дiї, запам'ятовування.

Усякому розуму належать три недолiки:

1. Обмеженiсть: моделi завжди простiше складних систем, тому розум не може проникнути в усi тонкостi структур i функцiй складних об'єктiв. Наприклад, органiзму i суспiльства.

2. Суб'єктивнiсть: мiнливi почуття - критерiї володiють над всiма операцiями розуму, тому "розумнi" дiї настiльки непостiйнi i дуже рiзнi в рiзних розумах.

3. "Захопленiсть": виборче тренування моделей "живого" розуму в процесi дiй, позбавляє сталостi його рiшень.

У сумi, цi недолiки пояснюють, чому не збiгаються "iстини" отриманi рiзними людьми: кожен розум бачить свою iстину i тiльки простi явища їм здаються однаковими. Привести "iстини" до єдностi покликана математика. Але її можливостi обмеженi простими системами. Створюючи моделi, ми намагаємося розширити можливостi "об'єктивного i стабiльного" розуму.

... ... ...

У Розумi немає нiчого мiстичного: вiн вiдтворюється засобами електронiки - Штучний Iнтелект. Не треба себе обманювати - до людського розуму йому дуже далеко. Але вiдстань зменшується з кожним роком.

... ... ...

Моделювання - це змiст моєї кiбернетики. Моделi клiтини, органiзму, розуму, суспiльства.

Ось наукове визначення моделi - це структури зi спрощенням i перекручуванням, якi вiдображають оригiнал, його структуру i функцiї. Для моделей використовуються рiзнi "коди - засоби": малюнки, креслення, тексти, рiвняння, цифри. Навiть iграшки. Моделi створюються Розумами, вони зчитуються сигналами i зрозумiлi тiльки iншим розумам, що спроможнi читати сигнали i складати по ним власнi моделi. Тобто - тiльки "грамотним".

Важлива якiсть моделей: узагальненiсть. Це ступiнь спрощення (схематизацiї) оригiналу - об'єкта моделювання. Приклад рiзної узагальненостi - зображення обличчя: вiд кольорової фотографiї до малюнка трирiчної дитини.

Моделi потрiбнi нам для керування об'єктами. Простi впливи (пересунути) - простi моделi. Тонке керування - наприклад лiкування хвороби - потребує складних моделей. Їх ще немає в медицинi, тому користуються узагальненими моделями - схемами рiзної складностi.

"Малювати кубики" - моделювати простi речi - просто. Моделювати клiтину або суспiльство - надзвичайно важко. Можна намалювати простеньку схему людини, але користi вiд неї мало. Зробити "повну" модель - неможливо. Потрiбнi компромiси - моделi ще доступнi для виконання i вже кориснi для керування, хоча б в обмежених границях.

Влiтку 1982 року я зробив евристичну модель суспiльства i порiвняв на нiй соцiалiзм i капiталiзм, у їх "чистому" виглядi.

У наступному, вже в 90-х роках (ХХ ст.), я мав можливiсть пiдтвердити якiсну модель статистиками.

От цi порiвняння. Соцiалiзм перед капiталiзмом програє - що в бiдних країнах, що в середнiх. Багатих соцiалiстiв узагалi не буває. Коефiцiєнт корисної дiї (ККД) економiки, тобто скiльки громадянин споживає з напрацьованого, падає до 30-40% замiсть 60-70% у "капiталiстiв". Ресурсiв - матерiалiв i енергiї - витрачається в 2-3 рази бiльше. Продуктивнiсть працi нижче в стiльки ж разiв. Якщо усе скласти, то виявляється, що особисте споживання при соцiалiзмi, навiть при однаковому рiвнi Валового Продукту на душу (ВВПд.) у три рази менше, нiж при капiталiзмi. Вiдповiдно нижче темпи росту. Зрозумiло, у тих i iнших реальних суспiльствах не усе так точно.

Ах, як просто вийшло! Але є багато країн iз капiталiзмом, що сторiччями не можуть вийти зi злиднiв. Приклади - Пiвденна Америка. Це значить - не так усе просто: є ще щось? Потрiбно думати.

Додатковi матерiали:

  1. Штучний Iнтелект
  2. Сайт Миколи Амосова - Мiй Свiтогляд:
  3. Роздiл "Разум" iз книжки "Энциклопедия Амосова", який був пiдготовлений в 2002 роцi М.М.Амосовим для свого сайту
  4. Амосовський клуб при Будинку учених НАН України
  5. "Маленькi розповiдi про великих учених". За редакцiєю Б.М.Малиновського

Лiтература:

  1. Амосов Н.М. Регуляция жизненных функций и кибернетика. - Киев: Наукова думка, 1964. - 114 с.
  2. Амосов Н.М. Моделирование мышления и психики. - Киев: Наукова думка, 1965. - 304 с.
  3. Амосов Н.М. Моделирование сложных систем. - Киев: Наукова думка, 1968. - 87 с.
  4. Амосов Н.М. Искусственный разум. - Киев: Наукова думка, 1969. - 155 с.
  5. Амосов Н.М., Касаткин А.М., Касаткина Л.М., Талаев С.А. Автоматы и разумное поведение. - Киев: Наук.думка, 1973. - 374 с.
  6. Амосов Н.М. Алгоритмы разума. - Киев: Наукова думка, 1979. - 223 с.
  7. Амосов Н.М. Природа человека. - Киев: Наукова думка, 1983. - 222 с.
  8. Нейрокомпьютеры и интеллектуальные роботы / под ред. акад. Н.М.Амосова. - Киев: Наук.думка, 1994. - 272 с.
  9. Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. - Киев: Байда, 1994. - 144 с.
  10. Амосов Н.М. Мое мировоззрение. - Киев: Полифаст, 2000. - 371 с.
  11. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общество. - Донецк: Сталкер, 2002. - 404 с.
  12. Амосов Н.М. Мое мировоззрение

Унiкальнi комп'ютери та їх створювачi