Микола Амосов - основоположник бiокiбернетичних технологiй | |
Матерiал пiдготовлен к.т.н.О.М.Касаткiним
и к.т.н.Л.М.Касаткiной, спiвробiтниками вiддiлу "Нейромережевi технологiї
обробки iнформацiї" Мiжнародного науково-навчального центра iнформацiйних
технологiй i систем НАН України (першими аспiрантами М.М.Амосова в областi
кiбернетики). |
"Бiблiя" вiддiлу бiокiбернетики |
Учитель
Як не дивно, Микола Михайлович не любив це слово - "учитель" i нiколи не прагнув до формального визнання своєї школи. Вiн високо цiнував самостiйнiсть своїх колишнiх спiвробiтникiв i не вимагав жорсткого слiдкування канонам. Утiм, його власнi погляди теж перетерплювали змiни, i вiн охоче обговорював iз спiвробiтниками Вiддiлу новi iдеї в областi штучного iнтелекту i соцiологiї.
До останнiх днiв Микола Михайлович продовжував активно цiкавитися роботами i долею Вiддiлу.
Науковi семiнари з його участю проводилися, як правило, у неформальнiй обстановцi - вдома у Миколи Михайловича, або в кого-небудь зi спiвробiтникiв Вiддiлу. Обговорювалися поточнi проблеми, книги, що були у Миколи Михайловича "в роботi" чи недавно вийшли, будувалися плани на майбутнє.
Останнiй раз Микола Михайлович вiдвiдав Вiддiл навеснi 2001 року. До цього часу Iнститут кiбернетики роздiлився на ряд самостiйних iнститутiв, що склали Кiбернетичний центр, i Вiддiл увiйшов до складу Мiжнародного науково-навчального центра iнформацiйних технологiй i систем.
У свiй час (середина 70-х ХХ столiття) академiк В.М.Глушков умовно роздiлив усiх кiбернетикiв на "сухих" i "мокрих" - по ступенi використання ними строгих математичних методiв. М.М.Амосов завжди був "мокрим" кiбернетиком. Романтична iдея створення "справжнього" штучного iнтелекту, що так багато значила в життi Миколи Михайловича Амосова, не тiльки не забута науковим спiвтовариством, але i почала активно вiдроджуватися. В обговореннях перспектив розвитку комп'ютерної технiки поруч зi словами "комп'ютер XXI столiття" усе частiше вимовляють слово "розумiння" (для активного спiвробiтництва з людиною комп'ютер повинен розумiти його мети i задачi, вмiти оперувати з образною iнформацiєю, тощо). А це означає, що "мокрi" кiбернетичнi теорiї i гiпотези про психiчну дiяльнiсть мозку знову стають потрiбними i на сучасному рiвнi розвитку комп'ютерної технiки вони можуть дати новий шанс як для розумiння роботи мозку, так i для створення його штучного аналога.
